Рецензія на фільм Mirage / «Міраж» (1)

Іспанська стрічка Mirage (оригінальна назва Durante la tormenta, «Під час шторму») – це романтична історія, нехитрий детектив і фантастика про тимчасові петлях, все в одному флаконі. Простенька, але дуже зворушлива картина, ідеальна для перегляду з коханою людиною в домашній обстановці, тим більше що фільм нещодавно з’явився на Netflix.

Скажу чесно, ще з часів «Між двох часів» Джека Фінні, прочитаних в досить юному віці, я з теплотою ставлюся до романтичних історій, пов’язаних з подорожжю в часі і тимчасовими петлями. Красива дівчина, тимчасової парадокс, неминуча небезпека, що загрожує героїні і всьому світу. Власне, в кіно ця тема експлуатується вже давно і щільно, досить згадати такі стрічки як Kate & Leo, The Time traveler’s Wife, About Time або десятки епізодів Doctor Who з різних сезонів. За великим рахунком, навіть класичний Groundhog Day побудований за тією ж схемою, тільки тимчасова петля в ньому коротші.

Історія Mirage побудована за добре знайомою шанувальникам трилерів і фантастики схемою. Віра, щаслива дружина і мати, переїздить з чоловіком і маленькою донькою в новий будинок. Розпаковуючи речі, жінка знаходить в коморі старий телевізор і відеокамеру з касетою, яка допомагає їй зв’язатися з 1989 р. Конкретніше, з 9 листопада 1989 р., вдень падіння Берлінської стіни, в який хлопчик з іншого часу записав ту саму касету. Намагаючись врятувати дитину по інший бік екрану, Віра створює тимчасової парадокс, який руйнує її життя. Тепер, потрапивши в абсолютно незнайомий світ, населений людьми, які її не знають, Віра повинна за 72 години відновити нормальний хід подій і повернути свою сім’ю. Чи не має?

У Mirage досить багато спільного з серіалом Dark/«Тьма». Тут частина важливих для сюжету подій відбувається в 1989 р. (Dark — в 1986 р.), німецька та іспанська глибинки того часу виглядають майже не помітними. І тут, і там є тимчасова петля, і таємниця, яка об’єднує декілька сімей, що живуть в одному містечку. Втім, в Mirage детективна історія набагато простіше і прораховується буквально з декількох кадрів. А ось романтична складніше, хоча і тут немає особливих сюрпризів.

У певний момент автори Mirage намагаються переконати глядача в нереальності показаних раніше подій, але роблять це не дуже наполегливо, розмитості буття в стилі Філіпа К. Діка тут не виникає, хоча такий шар надав фільму додаткову глибину. Втім, режисер, він же сценарист стрічки Оріолі Паоло, здається, й не ставив перед собою такого завдання, набагато важливіше для нього виявилося показати незвичайний любовний трикутник і дилему, що стоїть перед головною героїнею.

Іспанські актори погано знайомі вітчизняному глядачеві, але, скажімо, того ж Чіно Дарін, виконуючого роль інспектора Лейра, ви могли бачити у фільмі «Ангел». Виконавиця ж головній ролі, Адріана Угарте, активно знімається на іспанському телебаченні, заробивши престижні національні нагороди за ролі в серіалах La Señora і entre El tiempo costuras, події яких відбуваються у 1920-х і 1930-х роках, відповідно.

Mirage — дійсно дуже зворушливий фільм, і його варто дивитися виключно в компанії коханої людини, щоб в особливо сльозливі моменти поруч плече, на якому можна поплакати. Втім, ви ж напевно знаєте, що подібні картини завжди добре закінчуються. Зло буде покаране, мати знайде свого дитини, а закохані возз’єднаються.

Власне, ця передбачуваність, загальна простота фантастичної та детективної складової, неквапливий темп і явно роздутий хронометраж (фільм триває 2 години 8 хвилин) – ось основні проблеми Mirage. З іншого боку, неквапливість і розміреність дивним чином йдуть цій картині.

Mirage – красива романтична історія з елементами детективу та фантастики. З симпатичними акторами, частково в антуражі 80-х років минулого століття. Якщо ви нікуди не поспішаєте, витратьте один вечір на цей фільм, він того вартий.