Максим Пархоменко: трудова міграція в Україні. За і проти.

Трудовая міграція віднедавна сприймається урядом як критична проблема, яка негативно впливає на економіку.

Але разом з цим наші співвітчизники щорічно переказують близько 7 млрд доларів в Україну, формуючи чималу частку нашого бюджету.

Природно, що ця сума осідає в кишенях сімей “заробітчан” і опосередковано позначається на розвитку регіонів, в яких вони живуть.

Тим паче більшість з них передають гроші через системи, які не враховують в офіційну статистику (електронні перекази, передача коштів через знайомих). Цю суму можна сміливо помножити на два, що в загальному заліку буде становити близько 14% нашого ВВП.

На даний момент загальна кількість мігрантів у середньому оцінюється в 2,5 млн осіб. Якщо раніше основний потік міграції припадав на Росію, то на даний момент її змістила Польща.

Так, з 2014 року кількість дозволів на роботу в цій країні зросла втричі. Основний потік трудових мігрантів припадає на некваліфіковані спеціальності або низькокваліфікованих фахівців.

Бувають приклади міграції лікарів, але в загальному числі кількість таких спеціальностей вкрай мала, в першу чергучерез відсутність правил підтверджень наших дипломів в Європі.

За рахунок цього відтік фахівців більш високого рівня відбувається не в таких повальних масштабах. Наприклад, вінедавна Словаччина підтверджує дипломи наших лікарів, у зв’язку з чим з багатьох західних прикордонних районів фельдшери виїхали до наших сусідів.

З урахуванням поточних окладів, середній дохід словацьких лікарів в маленькому місті перевищує дохід наших кваліфікованих лікарів. Але дана практика буде швидше поодиноким випадком, ніж майбутньою закономірністю.

В цілому, якщо порівняти всі за і проти, міграція населення має досить високі позитивні складові. Більшість із загальної кількості мігруючого населення виїжджають в сусідні країни на деякий час. Так, виходячи з опитувань, приблизно 60% хочуть повернутися назад.

Близько 55% із загальної кількості мігруючих повертається через 1-3 місяці, від 3-6 місяців залишається тільки 25% із загальної кількості мігрантів.

Тільки 10% залишаються на “ПМП”, що приблизно становить близько 250 000 осіб. Це в розрізі нашої держави не є великою цифрою. В тому періоді, коли вони будуть за кордоном, їхні сім’ї будуть отримувати дохід у нас вдома і витрачати його теж тут.

Саме зниження загального трудового ресурсу в певних групах працівників дозволить збільшити не тільки зайнятість населення через більш охоче приймання спеціалістів на роботу, а і за рахунок браку кадрів підвищити оклади нашим співробітникам, які працюють в Україні.

Таким чином, поточна міграція буде тільки позитивно впливати на розвиток нашої держави.

Безумовно, в середньостроковій перспективі деякі підприємці можуть відчути брак кадрів, але в цілому це не призведе до глобальної зупинки економіки, що прогнозують багато хто.

Максим Пархоменко, аналітик Альпарі