Все, що ми робимо — ми робимо для себе

Жінка нахилилася і тихенько сказала: «немає грошей, синку». А він тільки мовчки кивнув. І ще… на ньому була така жалюгідна шапочка з помпончіком.. зовсім дитяча. Серце стиснулося.

Зайшла в супермаркет. Краєм ока бачу маму з синочком років 6-ти. Як говориться, бідненько, але чистенько. Славний такий хлопчик. Видно було, що йому чогось хочеться, але не просить.

Поки мама була викопана у кошику з уціненої дріб’язком, він обережно взяв коробку з фломастерами, погладив, понюхав і поклав на місце. Потім помацав якісь наклейки і зітхнув… так важко, як дідок.

Жінка нахилилася і тихенько сказала: «немає грошей, синку». А він тільки мовчки кивнув.

І ще… на ньому була така жалюгідна шапочка з помпончіком.. зовсім дитяча. Серце стиснулося.

Чомусь згадала, що Анюта моя теж ніколи нічого не просила.

Пару секунд подумала… метнулася по залу, накидала в пакет ці фломастери, наклейки, коробку пластиліну і різні хлопчачі радості. Швидко оплатила чек кинула в пакет.

Задумалася — а як віддати, щоб не образити? Справа тонка…

Дочекалася, коли мама стала в касу, підійшла до нього і бадьоренько кажу: «Здрастуй, хлопчик. Сьогодні день шапки з помпонами. Ти не знав?! Ну як же так? Ми проводимо конкурс на кращі помпончики на шапці. Ти виграв, от тобі приз!»

Він так на мене подивився… Знаєте, у мене всього один раз в житті був такий погляд. У Болгарії. Рік постійних судів вимотав і спустошив. Адвокат був ненаситний і даремний. З роботи звільнили.

І ось я йду під дощем, в кишені всього 10 левів — маленька чашка еспресо. Йду і розумію, що останній суд я програю і у мене заберуть дитину. Російській жінці влаштуватися на роботу… Безвихідь. Промокла вся і заскочила в кафе. Думаю для початку зігріюся і вип’ю кави, а там вже…

Дивлюся — повно народу, а на столах якісь карти розкладені. Виявилося, грають в Бінго. Я навіть не знала, що це. Сіла за один столик, як сирітка Марися… мені відразу картки несуть. Одна коштувала рівно 10 левів. Посоромилася відмовитися. У всіх по 10-20 штук, а у мене одна. Зрозуміли, так? Ага… я виграла. І не просто, а зірвала джекпот.

Мені принесли повну кошик грошей. Шок був найсильніший, але вистачило розуму далі не грати. Та сума і поставила крапку в цьому процесі. Коли я зрозуміла, що бінго у мене… загалом, саме так дивився на мене цей малюк.

Поки він не схаменувся, я вискочила на вулицю і по дорозі думала про те, що незнайомий мені дитина, з благоговінням і вірою в чудеса, отримав своє маленьке дитяче щастя… мені реально полегшало.

Вірно кажуть: все, що ми робимо — ми робимо для себе, це погане або гарне.