Незвичайне в звичайному. KIA Niro

У 2016-му, коли у цього автомобіля ще не було великої батарейки і розетки на боці, корейці возили його по виставках і гордо говорили: «Погляньте, це гібрид, який не кричить про те, що він гібрид!». І… вони не брехали: Niro дійсно нічим не видає своєї «нестандартної сутності» – це просто корейський кросовер, без кітчу в зовнішності, але і не надто прісний. Спереду – як Sportage, яким зменшили агресії, ззаду – просто збільшений Rio європейського зразка.

І якщо ви простий споживач, якому потрібно просто і недорого їздити на машині кожен день, ви можете не відкривати завісу. Але якщо вам стане трохи цікаво, можна з’ясувати, що за зовнішньою простотою ховається трохи більше цікавого. У KIA створювали Niro спочатку гібридний автомобіль, без планів по випуску звичайних версій. Що це означає з точки зору кінцевого результату? Окрему платформу, на якій будуватимуться гібридні і електричні автомобілі – інакше кажучи, основу, заздалегідь опрацьовану для розміщення батарей різної ємності, електричних компонентів і гібридної трансмісії.

До речі, про трансмісії: цей кросовер… суворо передньопривідний. І це теж частина концепції «звичайності»: круті схеми з окремими електродвигунами, що призводять задні колеса окремо, складною трансмісією та іншими прогресивними техноштучками – це важко, дорого і… страшно. Так, лякаюче для звичайного покупця. А тут все просто: електромотор, що розташувався між бензиновим 1,6-літровим атмосферником і знайомим шестиступінчастим «роботом» з подвійним зчепленням, і батарейка під заднім сидінням.

Зате в тому, що покупцеві невідомо і нецікаво, тут є свої тонкощі. Наприклад, платформу максимально полегшили: близько половини кузова – надвисокоміцна сталь, а ще частина – зрозуміло, алюміній. З нього, не рахуючи деталей підвіски, виконали капот і кришку багажника – і це працює не тільки на зниження центру ваги, але і на банальне зниження ваги, яке важливе з точки зору… ні, не мов – паливної економічності. Так-так, адже це гібрид, нехай і «під прикриттям», та цільові показники витрати палива були чи менш важливі при розробці, ніж керованість. Але до них ми ще повернемося.

Поки ж усядемся за кермо, побіжно оцінити інтер’єр. Швидкої оцінки цілком вистачить – тут теж немає нічого такого, чого ми не бачили в інших моделях від Kia. «Корпоративні» кермо, важіль КПП і блок клімату, 8-дюймовий тачскрін мультимедійної системи, приладова панель з двома шкалами… Наліт «гібридності» тут, втім, є – і це навіть не наліпка «ECO plug-in» поруч з екраном мультимедийки, а симпатична блакитна прострочка керма і блакитні ж окантовки дефлекторів кліматичної системи. Але – не більше того: ні до чого перевантажувати салон незвичністю.

Потім, покатавшись, вже перестаєш вірити пробігу, написаному у верхній частині екрана між кругляком шкал – це просто калькулятор, який складав 2+2. Дивитися потрібно вниз, де в кутках, поруч зі шкалами, розташувалися покажчики запасу ходу окремо на бензині і електриці. І в залежності від того, де, як далеко і на чому ти їдеш, око стежить за правою шкалою, або за лівій.

Пересування в Niro – це одночасно найпростіше і саме цікаве враження від машини. Звичайне – тому що це звичайний кросовер: в міру м’який, комфортний, а на бензиновій тязі нічим не відрізняється від всього того, що крутиться навколо по дорозі. Самої цієї тяги тут теж не дуже багато: 1,6-літровий атмосферник сімейства Kappa, перекладений на цикл Аткінсона, має безпосередній впорскування, але дефорсовано до 104 к. с. Однак 148 Нм в цих умовах – цілком прийнятний показник, а при великих запитах тяги йому може допомогти і 43-сильний електромотор, що підвищує сумарну віддачу установки до 139 Нм і 264 Нм. І цей електромотор в парі з батареєю збільшеної – саме та точка, де їзда перетворюється в незвичайну.

Фактично, головна відмінність нашого сьогоднішнього Niro PHEV від того кросовера, що дебютував два роки тому – це батарея, збільшена в ємності з 1,56 кВт*год до 8,9 кВт*год. Правда, і важити вона стала вже зовсім не 33 кілограми, але так добре – адже ми пам’ятаємо, платформа створювалася з розрахунком і на чисті електромобілі, де батарея буде ще в рази важче. Для людини, яка купила Niro в якості сімейного автомобіля, важливо інше: він може їздити на ньому кожен день і майже не заливати в нього бензин.

Заявлений пробіг на електротязі складає близько 42 кілометрів. Це далеко не рекорд: набагато більш важка (і дорогий) заряджає Range Rover проїжджає на батарейці 51 км, Mitsubishi Outlander PHEV — 60, а BMW i3 — і зовсім 156. Але на тлі гібридних Porsche Panamera і BMW X5 з їх 32 і 23 км відповідно, а також у порівнянні з “референсним” Prius Prime з його 40 “зеленими” кілометрами новачок не виглядає блідо – і якщо ваші денні пробіги укладаються відмітку в 30-35 кілометрів, вам точно вистачить наявної ємності, щоб практично ніколи не запускати бензиновий агрегат. Ще одна хороша новина: зарядка, видає 240 вольт, може зарядити дрібну вашу батарею за 2,5 години, і якщо вам є куди «приткнутися» і на роботі, і вдома, заявлений пробіг 42 кілометри можна сміливо множити вдвічі. А отримавши запрошення в гості від одного з сусіднього міста, заскочити, нарешті, на заправку, залити повні 50 літрів в бензобак і гайнути до нього – адже бензиновий мотор під капотом ніхто не відміняв.

При цьому ні в бензиновому, ні в електричному режимі руху машина не стомлює тупістю відгуку або зовсім вже млявою динамікою. Сотню машина набирає секунд за 9 – але що більш важливо, вона здатна досягти цієї швидкості на одному тільки електриці. Коли заводиться бензиновий мотор, знову згадуєш добрим словом корейців, які поставили сюди свою шестиступінчасту роботизовану КПП, а не звичний для гібридів варіатор: так виявилося не тільки простіше і дешевше, але і краще. Мотор не довго висить у фіксованому діапазоні оборотів, а перемикання передач залишилося непомітним. І це – ще один плюс в скарбничку все тієї ж «звичайності» машини.

Корейські аргументи виявилися переконливими, свідчить статистика. У минулому році Niro навіть без розетки на боці завоював титул «Кращого сімейного автомобіля» в США. Щомісяця продається в середньому 2,5 тисячі машин, та у 2017-му сумарний обсяг склав 27 тисяч штук. І кросовер припав до смаку не тільки американцям: в Європі в минулому році теж було продано 34 тисячі машин. Тепер, з великою батареєю і 42 кілометрами «безкоштовного» пробігу, він додав у ціні добрі 4 000 доларів, які… з радістю компенсує американський уряд за програмою повернення податків. Є тепер хоч якісь сумніви в тому, що ринок прийме його прихильно?

Автор: Денис Биндарев