Peugeot Rifter. Більше «кроссоверного», не менше практичності. Peugeot Rifter

Уже став звичним нам фургон Peugeot Partner Tepee поміняв назву – тепер це Peugeot Rifter. Французи істотно перемалювали попередню модель і тепер кажуть про нього, цитую, як про «автомобілі для щоденних пригод». Я розумію, що власників Peugeot початку 2000-них зараз трошки перекосило, але мені здається, що французи мали на увазі щось інше.

Rifter – це активний міський (і не тільки міський) автомобіль. Причому тепер він ще й не виглядає бюджетним. Багато рішень у зовнішності перегукуються з іншими моделями марки, і це чудово грає на руку для позитивного сприйняття автомобіля.

Лінь читати тест-драйв? Дивіться наш відеоогляд:

Я ніколи не вважав себе цільовою аудиторією подібних SUV-ів. По правді кажучи, у мене були тільки седани D-класу. А ось такий «пиріжок» я б ще недавно і автомобілем не назвав. Але то я постарів, чи то ще щось, та тільки цей Rifter мені здається навіть привабливим. І ця привабливість підкріплюється ще й практичністю. Так, попередній Partner Tepee був дуже функціональним, але Rifter в чомусь навіть його обігнав.

Враховуючи те, що я ніколи не водив такі авто довше п’яти хвилин, основне питання, на який я хочу знайти відповідь в цьому тесті, такий: чи веде себе Rifter як звичайний легковий автомобіль, чи все-таки це громіздкий «сарай»?

Зовнішній дизайн

«Сарай»? Вже точно ніяк не зовні. У профіль автомобіль взагалі нагадує мені чимось Honda Element. І ось що дивно: подумки я ніколи не ставив Partner на одну сходинку з Honda. А ось Rifter, виходить, можна?

Так, можна! Тепер не вийде сказати, що на ньому заощадили: дизайнерські штрихи, виштамповки, унікальна передня оптика – все «належні» атрибути на місці. Спереду Rifter виглядає абсолютно по-новому. Хоча потрібно визнати, що ззаду свіжості в оформленні менше – відмінностей від попередньої моделі мінімум.

Та й взагалі Rifter виробляє дійсно приємне враження. Його навіть можна в якійсь мірі назвати стильним. До того ж, автомобіль тепер «зависає» між класами, тобто він ще не кросовер, але вже і не класичний MPV. А оформлення цими накладками по периметру кузова додає раніше дуже «сімейному автомобілю додаткової брутальності.

Якщо врахувати, що в європейських версіях ми ще на Женевському автомобільному салоні намеряли 170 мм кліренсу (а це вже цілком непогано), то на наших версіях, які обіцяють дещо доопрацювати, можна сподіватися на всі 180 мм (і це вже просто відмінно). Практичний автомобіль має бути практичним у всьому.

Цей Пежо пропонується в двох версіях – короткою та довгою. На тесті у нас саме коротка, її довжина – 4.40 м, але є ще й довга – на 35 см більше. Версія Rifter c короткою базою виглядає дуже органічно. А ось з довгою базою вен стає трохи схожим на переростка. Але при цьому за своїми параметрами довга версія є повноцінним фургоном і, як мені здається, відмінно підійде для корпоративного сектора.

Всередині

Повторю те, що говорив у своєму тесті Peugeot 508: у сучасному світі дуже складно зробити салон, який сильно відрізнявся б від салонів інших автомобілів. Але у французів це виходить краще, ніж у інших. Rifter, як і більш дорогі брати по бренду, використовує архітектуру i-Cocpit, а це значить, що приладова панель знаходиться вище керма. До такого рішення дуже швидко звикаєш. Та на практиці виявляється, що це ще і зручно. Матеріали жорсткі, але виглядають недешево. Оббивка сидінь, принаймні в нашій версії GT-Line, дуже непогана, і здається, що з зносостійкістю у неї все буде добре.

Якщо говорити про кількість місця на передньому ряду, то до Rifter по цьому параметру причепитися складно, хоча можна. Але почнемо все ж з хорошого. По-перше, сидіння відсувається реально далеко, так що навіть людині з моїм ростом (а це 2 метри) тут можна всістися комфортно. По-друге, діапазон регулювань рульової колонки нехай і не вражає, але сказати, що він мінімально достатній, буде цілком справедливо. І сам кермо на ділі дуже приємний: він точно такий же, що ставлять в сучасні Peugeot. Це з хорошого.

З поганого – занадто широкий центральний тунель. Я не знаю, чому він настільки широкий і що дизайнери хотіли цим показати, але на ходу права нога постійно в нього впирається, і з-за цього я відчуваю дискомфорт: потрібно якось пристосуватися, щоб натискати педаль газу, і щоб нога при цьому була в розслабленому положенні. За день тесту мені цього досягти не вдалося, але я думаю, що це все справа звички.

Хоча, звичайно ж, зовнішні габарити тунелю можна спробувати пояснити величезним внутрішнім простором. У ньому розташовано кілька великих ніш: сюди можна засунути купу пляшок, до того ж цей бокс ще й охолоджується. Крім того, перед переднім пасажиром є бардачок як зверху, так і знизу; також є підстаканник і на передній панелі зліва від водія. Але й це – не все: модель можна доукомплектувати різними додатковими комірками. Так що місць для всякої мелочевки, куди можна буде роздати ваш мотлох, тут просто предостатньо.

Але усілякими нішами практичність салону Rifter не обмежується. Окремо хочу відзначити те, що переднє сидіння ви можете скласти, і тоді відстань від торпедо до кришки багажника вийде буде дорівнює близько 2.7 м, а у довгій версії – більше 3 м.

Приладова панель виглядає сучасно і читається відмінно, до того ж тахометр дивиться туди, куди і повинен, а я трохи побоювався, що буде, як у Peugeot 308 (тобто розгорнутий в протилежну до звичайної бік). Але французи все ж молодці: не так страшно допустити помилку, як вчасно її не виправити.

Мультимедійна система – точнісінько така ж, як і на інших Peugeot, тому нічого нового до її опису я не додам, про неї все вже говорено-переговорено. Жити можна, але хотілося б покращеного швидкодії, так і трохи більше надприродного дизайну.

Головне нововведення на задньому ряду Rifter – опускаються за допомогою електроприводу скла (те, чого довго очікували споживачі). На моїй пам’яті це перший автомобіль подібно до класу, де задні скла в розсувних дверях можна опускати в принципі. Більше того, біля задніх стекол є і сонцезахисні шторки.

Задній ряд представляє з себе три роздільних крісла, які можна довільно складати, так що ви можете розмістити своїх діточок по салону в довільному порядку, а решта простір використовувати, наприклад, для сумок і валіз, якщо ви йдете куди-небудь у відпустку. Що стосується кількості простору на задньому ряду, то, як на мене, його вистачає, враховуючи те, що я цілком комфортно сіл «сам за собою». Запасу по висоті достатньо, та й місця по ширині має бути в самий раз для комфортного перебування трьох пасажирів. В спинках передніх крісел є столики, також для заднього ряду передбачені власні дефлектори обдування і USB-зарядка. Напевно в нашій комплектації буде ще і підігрів заднього ряду.

Склавши всі сидіння, я здивувався: якщо виконати цю маніпуляцію, можна отримати довжину відсіку в 1880 мм. А це реально повноцінне двоспальне ліжко (я б сам із задоволенням тут переночував). До того ж майданчик виходить рівною. Кількість простору дивує.

Тепер – про багажнику. Об’єм відсіку у Rifter в похідному стані – 775 літрів до полиці, якщо поставити її у вихідне положення на рівні спинок заднього дивана. Якщо прибрати полку взагалі, простір збільшиться до більше ніж 1300 л. Якщо ж скласти задній ряд, в семимісцевою версії отримуємо 4000 літрів об’єму (якщо рахувати до даху), а це – величезна, просто неймовірна кількість місця.

Крім того, дуже зручно, що полицю можна поставити і на рівень нижче, і таким чином ви отримуєте ніби два багажника: внизу можна розташувати поклажу, а доступ до речей, які незабаром можуть стати в нагоді, осуществляюеся через підйомний скло. Мені здається, що це дійсно зручно. Потрібно також відзначити, що в панелях багажного відділення є підстаканники. Це нам говорить про те, що навіть у короткій версії тут може бути три ряди сидінь. І французи обіцяють, що навіть людина із зростанням 1.90 м всядеться на останньому ряду зі зручністю.

Версія Rifter з довгою базою в комплектації «бубен»

Мені вдалося також потрапити в семимісцеву версію Rifter, хоча вона і не була призначена для тіста. Забратися на третій ряд можна, склавши спинку другого ряду. Сівши на одне з двох тамтешніх сидінь, скажу, що місця тут більше, ніж у будь-якого іншого автомобіля з 7-місним салоном, в якому я сидів до цього. Навіть запасу по ногах вистачає. Єдине, що мене бентежить, – те, що сидіння не ховаються в підлогу. Тобто їх потрібно повністю знімати і при необхідності встановлювати тому. Але загалом враження непогане; на третьому рядку навіть затишно: є підлокітники, підстаканники.

Так виглядає версія з довгою базою, але в більш багатій комплектації.

Задні скла автомобіля в «голій» комплектації, як і в попередньої генерації, глухі, і відкриваються лише як кватирки. У салоні зміни також відчутні: немає тунелю з місткими боксами, кермо такий же, хоча і не обшитий шкірою, замість клімат-контролю – кондиціонер, є також ну дуже-дуже дивна мультимедійна система. Маленький дисплей – такий же, як і раніше на автомобілях Peugeot Citroen, але при цьому кнопки сенсорні.

Як їде

Серцем Rifter може бути один із трьох варіантів дизельного 1.5-літрового мотора BlueHDi: потужністю 75 л. с. (230 Нм), 100 л. с. (250 Нм) або 130 л. с. (300 Нм), або ж бензиновий 1.2-літровий мотор PureTech на 110 л. с. і 205 Нм. Для тесту я вибрав саму потужну модифікацію: тут 130-сильний мотор і «автомат».

До мотору я не можу пред’явити ніяких претензій. Вистачає потужності як в місті, так і за його межами. Але це і не дивно. Адже очікувати спортивності від Rifter – явно переплутати його призначення. Так що мені особисто вистачило б і 110 «коней». За паспортом розгін до «сотні» у версії з цим мотором і коробкою займає 10.4 с. За відчуттями – так воно і є.

Для нашого ринку з великою часткою ймовірності буде запропоновано дві коробки передач. Це 5-ступінчаста механіка і «автомат». І якщо до «механіці» питань (швидше за все) – ніяких, то до «автомату», як думалося мені після тесту Peugeot 508, буду мати масу причіпок. Але, як виявилося, саме в парі з цим мотором 8-ступінчастий «автомат» Aisin веде себе просто чудово: самих моментів перемикань або ж якихось докучливих задумчивостей я не відчув.

А враховуючи те, що виробник цього агрегату – Японія, і навіть такий легендарний у розумінні нашого споживача бренд, як Тoyota, використовує ці ж коробки, то і до надійності питань бути не повинно.

До керма у мене теж не виникло питань, але і філігранної точності від нього не чекайте – це вам все-таки не «німець». Щодо підвіски, спереду тут встановлені стійки MacPherson, ззаду – скручиваемая балка. На жаль, на цих французьких дорогах дуже складно скласти враження про те, як вона працює, тому що дороги – майже ідеальні.

До того ж в Україну приїдуть допрацьовані автомобілі, тобто у них буде посилена підвіска, збільшений кліренс і заводська захист двигуна. Це означає, що поведінка Rifter зміниться. В гіршу чи кращу сторону – вже подивимося, як приїде. Але враховуючи те, що відбувається з нашими дорогами після зими, краще пожертвувати керованістю, ніж підвіскою. До того ж керованість Rifter – поняття дуже умовне. Ні, він керується (і навіть трохи краще, ніж від нього очікуєш). Але до керованості того ж Peugeot 308 йому помітно далеко.

Якщо б мене просили причепитися до цієї машини, то я б виділив всього два пункти, з якими я дійсно не готовий миритися. Перший – це водійське сидіння: у нього коротка подушка і недостатній кут завалу. З-за цього в тривалій дорозі весь час сидиш на п’ятій точці, і в підсумку втомлюється поперек, що не дуже здорово. А другий – це погана оглядовість по дзеркалах. Як це не дивно (адже вони – досить великі). І салонне дзеркало менше за розмірами, ніж повинно було б бути, щоб охопити заднє скло. В іншому мені автомобіль все-таки подобається. І навіть звуко – і віброізоляція цілком непогані. Особливо враховуючи те, що зовні Rifter здається більше подібною цеглі. На швидкостях вище 110 км/год з’являються шуми від зустрічних потоків вітру, але вони терпимі, так і рівень їх – нижче середнього в цьому класі.

Звичайно ж, потрібно згадати і витрата палива. У місті дизельний Rifter на «механіці» буде споживати близько 5 л на «сотню», версія з автоматом – на півлітра більше.

Підсумки

Повернемося до питання, яке я поставив на початку тесту: яким же є Rifter на дорозі – це легковий автомобіль або все ж громіздкий «сарай»? Мій (впевнений) відповідь така: точно не другий варіант. Так, це не зовсім легковий автомобіль (у нього вище за центр ваги, так і сидите ви високо), і управління ним більше нагадує управління кросовером, так що багатьом, я впевнений, сподобається.

Глобально Rifter залишився вірний своїй концепції – це все ще вен. Але в ньому з’явилося помітно більше кросоверних ноток. В основному, звичайно ж, за рахунок зовнішнього стайлінгу. Що важливо, він є таким же зручним (в порівнянні з попереднім поколінням) як у повсякденному житті, так і в подорожах сімейством чи то в ліс, на морі чи за кордон. Відкритим залишається лише питання з підвіскою, оскільки незрозуміло, як вона поведе себе на наших дорогах. Але навіть французи, судячи по останнім моделям їх автопрому, навчилися налаштовувати підвіску так, що не хочеться вийти з машини і сісти а автобус. Є якесь відчуття, що з підвіскою все буде добре. Двигуни вже встигли себе добре зарекомендувати, так і «автомат» від Aisin – це крок вперед.

Не потрібно порівнювати RIfter з тим, що концерн PSA продає зараз. Цей автомобіль є представником нового покоління, і воно перебуває на полступеньки вище на ієрархічній драбині. Якщо ви вже є власником або розглядаєте до купівлі Partner, то Rifter вам точно сподобається (особливо в «бубнової» комплектації). Цей автомобіль – такий собі всеїдний прагматик. Залишилося тільки, щоб ціни стримали на рівні Partner, а то можуть назвати Rifter кросовером, а це дозволить зробити плюс 2000 доларів до прайсу. Але сподіваюся, що такого не станеться.