Мета і засоби. Geely Emgrand 7 (EC7)

Ні, товаришу Маяковський, не станемо! І очей не померкне – тим більше тепер, коли в ньому (точніше, у них, в обох з’явилися помаранчеві вставки поворотників. Але сама явна зовнішня прикмета рестайлінгу – решітка радіатора у вигляді мішені з концентричних п’яти-косинців замінила колишній непоказний набір темних пластикових планок.

Європа нам допоможе

Додайте сюди більш енергійний, скульптурно пророблений передній бампер і ви отримаєте повну картину зовнішніх змін «Эмгранда 7». Негусто? Факт. Однак китайців це анітрохи не бентежить. Пам’ятаючи слова голови Мао про те, що «рухаючись крок за кроком, ми досягнемо великої мети», більшість автомобільних фірм з Піднебесної досить часто, але майже завжди дуже дозовано освіжають свої моделі. «Джилі» в цьому відношенні, що називається, в тренді. Ось тільки дизайнерів найбільшої приватної компанії країни очолює Пітер Хорбері, і потрібно віддати належне маститому англійцю – кожне чергове покращення дійсно потрапляє в ціль. Вигляд «сімки» стає все більш впізнаваним, індивідуальним, втрачаючи мало-помалу колишню, загальну для китайських малолітражок, безликість.

З двох варіантів

Поки оновлений Emgrand 7 доступний всього в двох варіантах. Базовий «Комфорт» оснащений всім необхідним – електропакет, кондиціонер, фронтальні подушки безпеки, ABS, противобуксовочная система стабілізації, мультимедійна система з 8-дюймовим екраном. Топовий «Люкс» дорожче і відрізняється лише автоматичною коробкою передач (варіатор бельгійської фірми «Панч») замість японської механічної пятиступки «Айзин» і шкіряним салоном. Збирають машину в Білорусії на спільному підприємстві «Белджи».

Не дарма їдять свій хліб з маслом і фахівці з інтер’єру. Очолює їх валлієць Джастін Скаллі, один з творців концепції «скандинавської розкоші», ще в 2007-му намалював інтер’єр концепту XC60. Не скажу, що в салоні оновленого «Эмгранда 7» я відчув себе за кермом «Вольво» – до досягнення цієї мети, вважаю, ще належить зробити чимало кроків. Тим не менше у порівнянні з колишньою «сімкою» зміни разючі.

Виглядає салон дуже непогано. І на дотик більшість матеріалів обробки хороші.

Виглядає сенсорний дисплей мультимедійної системи сучасно і привабливо. Магнітолу навіть навчили натискати при перемиканні станцій.

Тут змінилося все. Кермо, приладова панель, центральна консоль, селектор АКП стали сучаснішими, витонченіше, зручніше. Легше, мабуть, перерахувати те, що залишилося колишнім – кнопка запуску двигуна на тому ж місці та важіль «ручника». Зроблено все зі смаком, оформлено ретельно, акуратно зібрано. Остаточно пішли в минуле кричущі поєднання дуже темного з надмірно світлим, тепер чорна шкіра (кожзам, звичайно, але м’який, досить якісний) сусідить з цікавим по фактурі пластиком, вдало подчеркнувшим розмах передній панелі. Великий дисплей мультимедійної системи, виконаний урівень зі скляною панеллю, на якій позначилися віртуальні кнопки управління, і яскравий екран борткомпьютера на «приборку» надають інтер’єру необхідну частину актуальності. Псевдоалюминий вставок на кермі, дверях і торпедо затемнений, тонкі штрихи хрому розкидані тільки там, де вони необхідні, і навіть жорсткі на дотик матеріали оздоблення виглядають цілком собі м’якими. Гуд! Дуже навіть гуд, містер Скаллі.

Ергономіка повинна бути ергономної!

Набравшись вдосталь настільки позитивних емоцій, я і відправився в шлях. Але не відразу. Спочатку довго і наполегливо намагався підігнати під себе сидіння. І не зумів. Подушка крісла у коротка, діапазон регулювання керма по куту нахилу зовсім невеликий, а по вильоту її взагалі не існує. В результаті посадка виходить незручною – кермо майже лежить на колінах, але до нього доводиться тягнутися, а праве коліно впирається в жорсткий (ось коли я зрозумів, що м’яко «Эмгранде 7» далеко не все, що здається таким!) кут центральній консолі. На жаль, ергономіка компактного седана прорахована, очевидно, виходячи з антропометричних даних середнього китайця. А мені, навіщо-то вимахавшему на 185 см, тут не дуже затишно.

Під мудрим керівництвом Пітера Хорбері поступово починає вимальовуватися власний фірмовий стиль марки

Цікаво, що в задньому ряду куди краще. Звичайно, при посадці доводиться пригинати голову, але це нормально для седана гольф-класу. Зате сів я «сам за собою» з цілком прийнятним комфортом – 25 мм простору залишилося перед колінами, 15 мм над головою. Досить високий, хоч і не надто широкий тунель на підлозі в принципі не завадить поміститися тут втрьох, правда, буде затісно. Крім того, у мешканців дивана немає нічого, крім гачків під стелею, кишені в спинках крісел, відкидного центрального підлокітника з підстаканниками і невеликих кишень у дверях.

Ну, та бог з ними, з дрібницями. А як він їде, цей оновлений «Джилі»?

За місто без пробок!

Так відразу і не відповіси. Спочатку мені сподобався бадьорий характер мотора. Китайці вже в третій раз додали йому сил – з кожним рестайлінгом у Emgrand 7 їх стає на три більше. В результаті заслужений ветеран 4G18, веде своє походження від мотора «Міцубісі Оріон», який дебютував сорок років тому під капотом «Кольта», дуже навіть весело тягав досить важкий («Октавія», між іншим, легше) автомобіль. Але ідилія тривала лише до тих пір, поки не закінчилися вихідні.

Варто було столиці зануритися в буденні пробки, як силовий агрегат «сімки» став вередувати. З’ясувалося, що китайським інженерам так і не вдалося подружити японський двигун з бельгійським варіатором. Машина з прикрою паузою реагувала на педаль газу. У пробках на малих обертах то і справа смикалася, затыкалась, потім спохватывалась, кидалася вперед, і доводилося терміново її осаджувати. Але гальма занадто різкі – до них необхідно звикати.

Киднеппингу – ні!

Відносний простір у другому ряду не завадив облаштування місткого багажника. Чи жарт – 680 л, це більше, ніж у мерседесівського Е-класу, приміром. Може, китайці вважали об’єм разом з нішею для запасного колеса? Шкода тільки, що у нього немає ні зовнішньої, ні внутрішньої ручки (хоча за американським прикладом передбачена спеціальна рукоятка для жертв кіднепінгу, яких нехороші «перевізники» заштовхали в трюм), а великі петлі будуть м’яти поклажу.

При цьому з’ясувати, скільки бензину выкушивает двигун, не так просто. У всякому разі, борткомпьютер вам у цій справі не помічник. Він малює гарні картинки і знає масу цікавих відомостей – час поїздки і пробіг до заправки, середню швидкість, тиск і навіть температуру в шинах. Але з приводу середньої витрати палива мовчить, як партизан, і відображає лише миттєвий, який мало кому потрібний. До того ж для управління їм потрібна відома спритність рук: цілих три кнопки розташовані на передній панелі праворуч від керма і під «приборкой». Що заважало розмістити пульт на лівій, порожньої чомусь спиці керма?

Ми за ціною не постоїмо?

Не будемо, однак, чіплятися до дрібниць. Тим більше що в цілому машина справляє непогане враження. Підвіска справляється з трамвайними коліями, «лежачими поліцейськими» та іншими міськими неприємностями на тверду «четвірку». Правда, швидко заходити в повороти на нерівному асфальті не варто – «Емгранд 7» починає, відчутно підстрибуючи задніми колесами, пов’язаними торсіонної балкою, тікати з траєкторії. Але ж ніхто і не чекає від китайського компактного седана відточеною керованості.

Ззаду відрізнити рестайлінгову версію «сімки» практично неможливо.

Автор: Олександр Мельник