Зведення в квадрат. BMW X2 (F39)

Справа ось в чому. Два покоління моделі Х1 вже дуже сильно розходяться один з одним в характерах. Перший «ікс-перший» справжній «вогонь», автомобіль для тих власників, які сповідують активний стиль водіння. Другий став досить-таки звичайним кросовером, нічим не нагадує перший. Цікаво, що і другий X1, і не схожий на нього X2 побудовані на одній і тій же платформі передньопривідною MINI. Однак дистанція між ними – просто-таки величезного розміру.

Схожість є, і воно проявляється в оформленні салонів – вони у двох моделей практично ідентичні. Але під внешнности нічого спільного. Другий Х1 тяжіє по антуражу до Х3, а Х2 мітить зовсім в інші цілі». Його конкуренти очевидні: це Mercedes GLA і соплатформенного йому Infiniti QX30. Загалом, баварці створили такий собі «гарячий» хетчбек Або універсал? Або кросовер? Або позашляхове купе, яка продовжує «парну» лінійку Х6 і Х4? Ні, з ними подібність відсутня. У плані зовнішності Х2 віддалено схожий на укорочений Mercedes SLS (більш відомий, як «крило чайки»). Фірмові емблеми на задніх стійках Х2 недвозначно натякають на характер цієї моделі. Під мирними обводами кросовера ховається воістину “гаряча” начинка.

«Фішки» є, «фішок» немає…

Із зарубіжних джерел стало відомо, що з часом X2 повинен «зарядитися» аж трехсотсильным двигуном! У вас не виникає питання, навіщо цьому компактному кросоверу стільки «кобил»? Зрозуміло, немає, оскільки ви навіть не уявляєте, як він їде з нинішніми моторами, запропонованими на нашому ринку: 192-сильним бензиновим агрегатом і 190-сильним дизелем. Так от, якби у цього автомобіля крила, дизель дозволив би йому злетіти. У всякому разі, при розгоні по злітній смузі баварська модель випередила б пасажирський лайнер. 7,7 секунди – і швидкість наростає з нуля до 100 км/год. Не просто бадьоро, а гаряче!

Але ми ще не раз за час тесту разгонимся (оттормозимся теж), а для початку ще трохи пройдемося по техніці. Отже, на нашому ринку представлений кросовер з двома двигунами, двома варіантами трансмісії і двома типами приводу. Бензинові версії – з «роботом» і приводом тільки на передок, дизельні – з восьмидиапазонным автоматом і фірмовою системою XDrive. Особливий М-пакет (тестова версія була оснащена їм) включає «занижену на 10 мм підвіску і амортизатори, жорсткість яких збільшується при виборі режиму SPORT.

М-шильдики видно на передніх крилах, на брелоку запалювання, порогах кузова, а також на кермі. Зазначимо обробку салону зі світлими вставками під карбон, блакитними елементами з м’якого пластику (він несподівано м’який на дотик – спробуйте) і проявляються в темряві помаранчевими розчерками підсвічування під ними. Інтер’єр просто святковий! Додамо – і бездоганно зібраний. Не причепишся ні до чого.

Хоча… ось несподіванка. Мій колега, який отримував автомобіль в прес–парку BMW, передаючи мені ключі, повідомив, що не зміг розібратися, як Х2 складаються задні сидіння. Відчувши з перших метрів шляху, що кросовер налаштований на активну пересування в просторі, я подумав, що, може бути, інженери пожертвували цією можливістю заради підвищення жорсткості кузова. Виявилося, що ні, сидіння складаються–таки, причому, практично рівну підлогу.

Заглянемо в багажник? Він тут досить немаленький, 470 л у «номіналі» і більше 1300 л при складеній спинці. До того ж у BMW є дуже містке «підпілля», в якому… порожньо. Немає навіть натяку на запасне колесо. Нічого дивного, якщо машина укомплектована шинами RunFlat. Зате в «підпілля» можна розмістити не один, як на фото, а пару або навіть більше мішків з кролячим кормом. Ще чотири таких мішка (по 25 кг кожен) я поклав на заднє сидіння, зімітувавши, таким чином, двох субтильних пасажирів з важким багажем. Чи змінило це развесовку? Ще як – і не в кращу сторону.

Нагадаємо, що фірмова платформа UKL, на якій побудований Х2 (та ж, що у MINI і другого «ікс-першого») – передньопривідна, і навіть при можливості підключення задньої осі при русі превалює передня. Але – парадоксально – водій чітко відчуває, що передня вісь у нового кросовера сильно розвантажена. При наборі 100 км/ч починає проявлятися рискання передніх коліс, яке з набором швидкості наростає. Не критично, але відчутно. І моя спроба змінити вагу автомобіля зіграла негативну роль.

BMW X2 має однакову колісну базу з соплатформенным другим X1 (2670 мм), а довжина його кузова на 79 мм менше (4360 мм) і на 72 мм нижче (1526 мм). Також у Х1 трохи більше обсяг багажника (505/1550 л проти 480/1355 л). Два автомобілі не мають жодної спільної кузовної панелі, але коефіцієнт лобового опору у них один – 0,29. Салони двох моделей практично иденитичны. Одна з рідкісних «різниць» – неможливість Х2 зрушувати задні сидіння по напрямних (доступний тільки механізм складання частин спинки в пропорції 4:2:4).

З іншого боку, незважаючи на очевидно спортивну зовнішність, цей автомобіль не виглядає як модель для записного індивідуаліста-егоїста. Не можу уявити собі Х2, використовується виключно для «відриву» у вихідні дні – на треку або на трасах загального користування. Так, він здатний поставити «перцю», але цілком може бути практичним, сімейним.

Обсяг багажника ви вже оцінили. Тепер зверніть увагу на задній диван: він відмінно спрофилирован для посадки двох, третього (середнього) пасажиру може заважати масивний трансмісійний тунель в ногах. Спинка дивана складається з трьох частин, кожна з яких складається (і регулюється по нахилу), незалежно від двох інших. Але переміщення задніх сидінь вперед-назад (як у Х1) немає. Систем комфорту ззаду теж немає, зон клімат-контролю всього дві, і обидві спереду. Не знайшлося і кнопки включення підігріву заднього дивана.

Посадка за кермом виключно зручна. Передні крісла виглядають «тонкими», однак при цьому вони анітрохи не схожі на дерев’яні стільці, обтягнуті шкірою. Жорсткість набивання не можна назвати надмірною. Цікаво, що і водійське, і переднє пасажирське крісло мають регулювання валиків бічної підтримки на спинці, це дозволяє помітно «стиснути» себе, посиливши злита з автомобілем. А для того, щоб у далекій дорозі не втомлювалися ноги, легко подовжити подушки висуненням (вручну) додаткових валиків–майданчиків.

Ергономіка BMW Х2 знайома всім, хто коли–небудь володів баварськими моделями. Ви навіть можете, використовуючи електронний носій, скопіювати улюблені настройки у попередньої моделі і перенести їх в свіжокуплений «ікс-другий». Але власники інших моделей можуть помітити і дивацтва. Так, при початку руху електронний «ручник» не завжди автоматично розблокується. На панелі приладів при цьому загоряється попереджає про це напис. Ще одне текстове попередження виникає, коли палива в баку залишається приблизно на 90 км шляху. Виникає і… зникає. При цьому «тривожний» значок у вигляді бензоколонки (має тут чомусь білий колір) пропадає теж. Але відлік кілометрів до «нуля» триває.

Всі електросклопідйомники мають авторежим – це плюс, і це люкс, ознака преміального автомобіля. До нефиксируемому рычажку включення покажчиків повороту можна звикнути. Складніше узгодити роботу «двірників» з опадами, особливо невеликими. Крапель на склі мало – а щітки або надмірно активно бігають, або зовсім завмирають. Середини немає. Спробував різні варіанти, ні один не підійшов. Зупинився на ручному управлінні.

Зате тут є ConnectedDrive, і ця система «дорожче» всіх інших! Без всяких танців з бубном, типу підключення смартфона до Інтернету, створення точки доступу і прочая, і прочая, автомобіль вивів на екран докладну карту об’їзної і показав на ній, наскільки далеко простирається пробка на моїй стороні кільця. Далеченько простягається – але початок і кінець затору показано з дивовижною точністю.

Взагалі, баварський інтерфейс мультимедіа дуже правильний і логічний. Трохи, може, далеченько тому зрушать джойстик-контролер, але знаходити потрібні кнопки, не дивлячись на них, научаешься вже через кілька хвилин руху. Правда, виникає питання до русифікації вмісту. Начебто, в яке меню не зайдеш, переклад доскональний і дуже грамотний. При цьому російські назви пісень на флешку з музикою пишуться чомусь «кракозябрами».

Якість екрану мультимедиасистемы чудове. І картинка з камери заднього виду така ж. Свіжа трава позаду автомобіля виглядає цими соковитими джунглями. Є віртуальні напрямні (динамічні) і кольорові квадрати, що показують ступінь наближення до перешкод.

Накат? Дійсно, накат!

Дволітровий 190-сильний битурбодизель вже знайомий нам по інших моделях концерну. Але якщо для BMW 520 свіжого покоління G30 він здавався слабеньким, то для Х2 він просто-таки в самий раз. А якщо адресувати цей автомобіль домогосподарці, то такий «табун» буде навіть надмірною. Їй цілком вистачило б і одного з трьохциліндрових двигунів потужністю 150 л. с. Ручаюся, ці мотори дають куди більше «вогню», чим схожі у японських виробників.

Дизельний гуркіт чути тільки зовні. Всередині акустична картина зовсім інша. Звук двигуна зникає в елементах шумоізоляції майже повністю, а вже при розгоні або рівномірному русі з високими швидкостями і зовсім важко повірити, що під капотом кросовера трудиться мотор на важкому паливі.

Два великих патрубка системи випуску відпрацьованих газів ? не бутафорія. Обидва вони «ростуть» з єдиного великого глушника, розташованого в задньому звисі Х2 поперечно. Такі патрубки будуть у всіх машин з двигунами, що мають чотири циліндра. Трициліндрові версії буде відрізняти єдина вихлопна труба.

Як розподіляється тяга за оборотами шкали тахометра? Здається, що тут – по всій довжині, настільки «чуйний» Х2 на додавання «газу». Якщо ж «відчути» в процес, то можна помітити наростання тяги в діапазоні вище 2000 оборотів. Передачі в автоматі перещелкиваются миттєво і невідчутно, їх зміна помітна тільки за злетів і падінь стрілки тахометра.

Будь звичайний автомобіль з такою потужністю двигуна і динамікою цілком заслужено носив би приставку Sport або шильдик GT. Що стосується BMW, то для чергового представника марки це норма. Шанувальники цілком закономірно розраховують (а не просто мріють) на появу більш потужних версій Х2. При тому, що 190-сильний дизельний автомобіль навіть в режимі ECO PRO прискорюється з 80 до 120 км/год всього за 6 секунд! А адже є ще режими COMFORT і SPORT…

Вибір налаштувань системи Efficient Dynamics прихований в меню мультимедиасистемы. Власне, в нашій версії Х2 «тонко» налаштувати можна тільки один режим ECO PRO. Наприклад, посилити або послабити кондиціювання повітря в салоні. А також активувати або скинути пункт «Накат». Це насправді накат. При скиданні «газу» під час руху оберти двигуна наближаються до холостим (900 об/хв). В інших режимах руху такого немає. Спробуйте рухатися накатом, вибравши режим SPORT: при скиданні «газу» обороти будуть зависати на позначках від 2100 до 2500. При розгоні з цих позицій кросовер «вистрілює» швидше. Помилуватися на процес реалізації потужності і крутного моменту можна, викликавши на центральний дисплей спортивні прилади. Правда, потужність вони відображають в кіловатах, яких «всього» 160. Але максимальний момент у Ньютон-метрах такий же, як у паспортних даних – 400. Спробуйте його реалізувати, буде цікаво.

Режими руху легко переплутати, індикація їх на традиційній для BMW «мотоциклетної», дуже лаконічній панелі приладів схожа. Просто запам’ятайте, що після чергової зупинки і подальшого пуску мотора за замовчуванням буде обрано режим Comfort. Потім ви можете вибрати потрібний вам режим за допомогою клавіші-селектора поруч з важелем коробки передач.

Важіль тут звичайний, не у вигляді фірмового «джойстика» BMW (той покладено тільки автомобілям з преселектівним «роботом»). Підрульових пелюсток вибору передач немає, тому міняти передачі вручну можна тільки з допомогою важеля, штовхаючи його вперед для зниження ступеня і тому для підвищення. Трохи «навпаки» порівняно з іншими автомобілями, але, присягаюся, цією функцією вам часто користуватися не доведеться.

Уповільнити разогнавшийся болід простіше на трасі, ніж у місті. Круїз-контроль тут є, кнопки управління винесені на кермо, але у тестовій версії система неї адаптивна. Функція запобігання зіткнень реалізована у вигляді попередження. Червоний символ автомобіля з’являється у верхній частині панелі приладів, а також на вітровому склі. Мені вдалося сфотографувати цей значок на ходу – на знімку він видний на протівоподкатном задньому брусі фури, до якої, за «думку» Х2, я наблизився занадто швидко.

Іншими словами, на автоматичне гальмування розраховувати не доводиться, але з уповільненням на трасі, навіть з високих швидкостей, проблем не виникає. Значно складніше дозувати зусилля на педалі гальма під час руху у повільному пробці. Тут то і справа недотормаживаешь, а варто різкіші натиснути на педаль, як кросовер буквально встає колом. Підсилює це відчуття система START/STOP, що додає поштовх в момент зупинки. Її спрацювання часом навіть дратують. Втім, бажаючі завжди можуть відключити її.

Проекційний екран корисний не тільки в плані попередження зіткнень. У Х2 на вітровому склі відображається поточна швидкість, а разом з нею – розпізнавані автомобілем попутні дорожні знаки. Жодне з обмежень швидкості не залишається без уваги автомобіля, більш того, при в’їзді в населений пункт із назвою на білому фоні на склі тут же з’являється значок «60». Якщо «вхідного» знака кросовер не помітив, він буде пам’ятати останнє обмеження до зупинки двигуна. Крім обмежень швидкості, автомобіль розпізнає знаки, що забороняють обгін і скасовують цю заборону.

Кермо у Х2 чудово точний, з надійним повертає дією. Не захочеш, а навчишся робити різкі перестроювання, точно вбудовуючись в смугу того ж майже без крену. Число обертів керма від упору до упору – менше 2,5. Крен автомобіля в поворотах мінімальні, курсова стійкість надійна не тільки прямий, але і на плавних заокругленнях шосе. Правда, якщо поперечний нахил траси не збігається з напрямком повороту (таке іноді трапляється), баварська модель може прагнути розпрямити траєкторію. Ну, і асфальтові колії їй не завжди до вподоби.

Акустична картина

З вигляду кросовер дуже обтічний, однак при 130-140 км/ч в салоні стає помітний аеродинамічний шум. Але багато сильніше шумлять шини Pirelli Cinturato P7 з направленим малюнком протектора. Зазначимо, що ці шини рекомендовані німецьким автоклубом ADAC, як одні з кращих в цьому сезоні. Але шуму від них… Часом, на деяких сортах асфальту, чується справжній рев – як від злету реактивного винищувача. Але хіба цей звук не прекрасний? Відчуваєш себе якщо не в кабіні літака, за штурвалом і важелями, то вже точно десь поруч зі злітною смугою.

Вражаюче, але при своєму запальному характері дизельний Х2 порівняно економічний. Я отримав автомобіль з рук свого колеги, зазначивши на центральному дисплеї витрата 9,2 – 9,3 л солярки на сотню кілометрів. Взяв це за міський рівень споживання палива, з урахуванням літнього часу і довжелезних заторів. Але варто було мені вибратися на об’їзну, як витрата знизився до 8,8 і навіть 8,6 л, хоча і тут довелося чимало поштовхатися і навіть просто постояти на місці. А потім, на трасі, витрата впав до 7,6 л на 100 км. Причому, не тільки при включенні круїз-контролю і обмеження швидкості до 110 км/год. Періодично я розганяв кросовер до 160 і навіть 170 км/ч. Сподіваюся, вам теж пощастить відчути цю швидкість в місцях, де її можна розвинути безпечно і непомітно для камер стеження. Я попався, як мінімум, на дві камери..

У режимі ECO PRO на панелі приладів з’являється індикація: на який потенційний пробіг ви зекономили пальне. Мені вдалося за 400 кілометрів шляху зберегти солярку приблизно на 13 додаткових кілометрів.

Поза доріг з твердим покриттям, на вибоїнах грунтовок стає особливо помітно, наскільки жорстка у Х2 підвіска. Втім, якщо вона і уповільнених пробках повідомляє вам, наскільки нерівний асфальт під колесами, чого вже чекати від пересіченій місцевості. По ній – тільки повзком, і ніяк інакше. Тим більше, що є небезпека посадити автомобіль на мало-мальськи високу купину. Адже дорожній просвіт у нього, хоч і заявлений на рівні 182 мм, насправді, на пару десятків міліметрів нижче.

Крім цього, на нерівностях грунтовок Х2 починає «звучати». Сторонні звуки (постукування і поскрипування) лунають як з боку полки багажника, так і з-за передньої стійки кузова. Часом здається, що чути навіть стукіт металу об метал. Підвіска не винна, вона-то якраз «мовчить». Значить, це відбувається всередині кузовних панелей.

Одне з небагатьох пристроїв для подолання бездоріжжя в Х2 – це система допомоги при спуску з пагорба. Швидкість спуску можна регулювати. Якщо вона здається вам занадто великий для поточного спуску, зменшіть її коліщатком-регулятором на лівій спиці керма до потрібного значення. Це – плюс Х2, як кросоверу. Багато його однокласники не дозволяють регулювати швидкість спуску, фіксуючи єдине її значення.

Система повного приводу XDrive може допомогти впоратися з діагональним вивішуванням. Щоб перевірити це, я навмисно в’їхав лівим переднім колесом на високий земляний бруствер. І впевнився, що Х2, дотримуючись курсу, запропонованого водієм, пробуксовал діагонально розташованими правим лівим переднім і заднім колесом. При цьому слід пробуксовки біля лівого заднього колеса був помітно коротше, ніж у правого переднього. Це підтверджує, що розподіляється між колесами не рівномірно, а, так би мовити, «на вимогу».

Виписувати «кренделі» на асфальтовій майданчику навіть нуднувато. Баварський кросовер не демонструє жодного натяку на зрив задньої осі, здається, що йому не страшні будь-яка швидкість проходження кола з мінімальним діаметром – всього близько десятка метрів. Пробую відключити систему стабілізації… ага, шини почали попискувати. Щоб не стесати протектор об асфальт, перебираюсь на відносно рівну ґрунтову майданчик. Шини Pirelli Cinturato P7 не відрізняються особливою чіпкістю на грунті, проте намагаються з усіх сил, і автомобіль бігає по колу рівно, майже без зривів. Відключаю систему стабілізації – і кросовер миттєво «поплив». Але як же легко виявилося «відловити» його і пройти коло віялом! На іншому преміальному кросовері відпрацювання цієї вправи зайняла півдня. А BMW X2 впорався з ним в перший же «присід».

Взагалі-то електронний підказувач висвічує на центральному дисплеї попередження про те, що активація системи контролю тяги (DTC) застосовується, насамперед, для поліпшення зчеплення коліс при русі по пухкому снігу або грунту. Але, думаю, не один власник Х2 не відмовить собі в задоволенні, відключивши цю систему, покрутити «п’ятаки» – користуючись тим, що кросовер так охоче йде в цій справі назустріч водієві.

Залишилося лише з’ясувати, для кого і для чого призначений цей автомобіль. Зрозуміло, крутити «п’ятаки» доведеться, висадивши пасажирів, інакше їм в буквальному сенсі не поздоровиться. Від багажу теж краще позбутися (я робив свої вправи на порожньому автомобілі, баласт був вивантажений, інакше він міг зіпсувати справу, порушивши фірмову развесовку). Виходить, Х2 – все–таки дійсно автомобіль вихідного дня або навіть не цілого дня, а рідкісних вільних хвилин? У плані реалізації всіх її можливостей – так. Але ці хвилини, правда, дуже дорогого коштують! Насолодитися ними дозволить рідкісний, дуже рідкісний автомобіль, тим більше, з класу кросоверів. А якщо додати до цього божевільну динаміку Х2, якщо сприймати початок кожної поїздки отримання дозволу на зліт… Ні, безумовно, цей міні-винищувач заслуговує уваги. І не просто уваги, а шани і любові.

Автор: Андрій Ладигін