Новий польовий гравець. Ford Explorer

Зовнішніх змін не так вже й багато. Завдяки новій конфігурації переднього бампера і вузьким протитуманках автомобіль став виглядати більш підтягнутим, навіть стрімким. Оновлена і стала більш рельєфною решітка радіатора. Фари тепер повністю світлодіодні. На задньому бампері з’явилися нові хромовані елементи. Задні ліхтарі зберегли колишню форму. І, в цілому, силует «Експлорера» не змінився, залишився відмінно впізнаваним.

Елементи «русифікації»

Деякі інші нововведення також можна визначити зовні. Так, дистанційно запустити двигун і активувати підігрів або охолодження салону можна з відстані аж у сто метрів. З верхнього поверху багатоповерхівки? Дивлячись який. У країні налічується вже 16 будівель заввишки більше 200 м.

Нитки обігріву вітрового скла по всій площі не кидаються в очі, до речі, вони і з точки зору водія не сильно блікують на сонці. Ще на оновленому автомобілі з’явилися підігріваються форсунки омивача вітрового скла. Омивачами також забезпечені об’єктиви камер заднього і переднього огляду, а елементи підігріву є не тільки у передніх крісел, але і у задніх, а також у рульового колеса. Ці доповнення зроблені спеціально для холодної частини країни.

Пора заглянути в салон. Тут добре помітні нові мультиконтурні передні сидіння. Виглядають вони потужно, під стати серйозного автомобіля. Цікава і їх «начинка»: поряд з підігрівом є вентиляція і функція масажу. І взагалі, інтер’єр виглядає дорого. Відходить у минуле американська економія на матеріалах, разом з нею більш європейськими стають і ходові якості, але про них нижче.

Поки зробимо круговий огляд салону. Його оперізує щось схоже на металеву стрічку, перед переднім пасажиром на ній викарбувано назву моделі. Його ж ми зустрічаємо і на корпусах зовнішніх дзеркал. Вставки під дерево? Ні, не виглядають зайвими. Дизайн продуманий, вигадливим і незграбним елементів в ньому місця не знайшлося. Строгість і продуманість – практично у всьому.

Радує якістю 8-дюймовий сенсорний екран в центрі торпедо. На ньому чудово виглядає карта повністю русифицированой навігаційної системи, з усіма подробицями відображає околиці Мінеральних Вод, Кисловодська і П’ятигорська, де проходив тест-драйв оновленого великого кросовера. Мультимедійна система SYNC3 не викликає складнощів у спілкуванні. Вона сумісна з Apple CarPlay і Android Auto, що дозволяє підключати відразу кілька смартфонів і оновлювати програмне забезпечення через Wi-Fi.

Сподобалося звучання бортовий аудіосистеми Sony. Менше сподобалася панель управління музикою – вона якась порожня. То чи не знайшлося функцій, щоб заповнити кнопками всю її площу, то кнопки виявилися дрібнуватими. Велика кількість вільного місця кидається в очі.

Маркетологи характеризують основних покупців «Експлорера» як «лідерів зграї». Це, перш за все, чоловіки у віці від 35 до 50 років, з високим рівнем доходу. За родом занять це менеджери різних рівнів, клерки, власники невеликого бізнесу. Як правило, люди сімейні. Однак статистика наводить лише дані про наявність в їх сім’ях тільки одного або двох дітей. Не зовсім зрозуміло, навіщо їм тоді автомобіль з семимісцевим салоном. У подорожі сім’ю з чотирьох осіб, навіть з урахуванням дитячих крісел, цілком можна розмістити і на п’яти місцях, зберігши великий простір для речей.

Не надто вдалим мені представляється і дизайн комбінації приладів. Замала вона для такого солідного автомобіля. Спідометр має нормальний розмір (основна оцифрування – в кілометрах в годину, але бажаючі можуть орієнтуватися і внутрішньою шкалою, розміченої в милях). Решта ж індикація вимагає звикання. Що ви скажете про тахометрі розміром з наручний годинник? Причому, і цей міні-прилад відображається не завжди, частіше видно лише сектор з зазначенням кількості обертів, на якому ледь помітна стрілка. Сьогодні, звичайно, тахометр не особливо важливий для управління автомобілем, але, мені здається, його слід зберігати, як данина традиції. І поступово такою ж традицією повинен ставати бортовий комп’ютер з виразним, читання відображенням важливих показників. Розглядати дрібні індикатори і вже тим більше відкопувати показники з глибини меню – на мій погляд, не найкраще заняття за кермом, в діловій поїздці, на незнайомій дорозі.

Тим не менш, бортовий комп’ютер багатий функціями. Можна вивести на «панель приладів», зокрема, індикацію позашляхових режимів, яких у «Експлорера» п’ять (насправді, чотири, плюс асистент при спуску з пагорба). І тепер вони виведені на особливу шайбу-регулятор, розміщену поруч із селектором автомата. У центрі шайби – кнопка включення помічника при спуску. Офіційна назва інтелектуального повного приводу – Terrain Management 4WD System.

Ще з нововведень в салоні – додатковий роз’єм USB, розташований на верхній кромці вітрового скла, поруч з салонним дзеркалом. Такий роз’єм зручно використовувати для підключення відеореєстратора або іншого приладу.

Присядемо на другий ряд сидінь. Тут дуже просторо, ширина дивана перевищує півтора метра, відстань для ніг при посадці «за мною» становить близько 29 см, а завдяки несучого кузова подушка дивана розташована високо, не доводиться сидіти з піднятими колінами. Склавши другий ряд, можна отримати збільшене простір для багажу і рівна підлога – за умови, що третій ряд сидінь теж буде складний. Так–так, Ford Explorer – семимісний, і такими будуть усі три комплектації поставляються на наш ринок: XLT, Limited і Limited Plus.

І третій ряд тут не тільки для дітей. Заради інтересу, я проник на нього, склавши «книжку» праву частину дивана другого ряду. Сівши, підняв «книжку» і її спинку, і виявилося, що мої коліна майже не торкаються її, якщо тільки вона не сильно відхилена назад.

Третій ряд складається за допомогою електроприводів, кнопки розташовані на бічних стінках багажника. Якщо він складний, простір для багажу зростає до 1243 л. Але і при семимісному розміщенні пасажирів багажник досить великий: понад 500 л (завантаження під дах). Правда, установка шторки для захисту поклажі від сторонніх очей в «Провіднику» не передбачена, в цьому плані доводиться розраховувати лише на тонування заднього півкола стекол.

Двері багажного відділення оснащена електроприводом. Але відкрити її можна не тільки кнопкою – є можливість зробити це… ногою, просто змахнувши нею під заднім бампером. Перевірили – працює.

В розрідженій атмосфері

3,5-літровий 249-сильний бензиновий мотор конфігурації V6 – єдиний агрегат, пропонований на нашому ринку. Дизель? Його немає і не буде. Навіщо він потрібен, якщо серед бензинових версій великих кросоверів і позашляховиків на нашому ринку Ford Explorer займає непогану п’яту позицію (враховуючи, що перша – у УАЗ “Патріот”)? “Американець” залишає позаду навіть таких іменитих суперників, як Toyota Land Cruiser 200, Prado. Але поглянемо на статистику продажу дизельних версій… Основні конкуренти тут попереду, і з великим відривом.

Перевага бензинового «Експлорера» в тому, що він може харчуватися як 95-му, 92-му паливом (з застереженням, що 95-го він споживає трохи менше, ніж 92-го). 70-літровий бак – теж плюс, хоча і не рекорд. Далекий від райдужного і реальний витрата палива. За час тест-лрайва, що включав швидкісні шосе, міські вулиці, а також гірські асфальтові і грунтові дороги, середній показник витрати виявився на рівні 13 з гаком літрів на сотню кілометрів. Ручаюся, що в тих же умовах аналогічний за потужністю дизельний мотор обійшовся б дев’ятьма-десятьма літрами (згадую тест 250-сильного KIA Mohave)

Але взагалі, 340-ньютонметровый момент «эксплореровского» мотора вражає. Він реалізується при 4000 про/хв, і це схоже на правду. Тільки для впевненого розгону великим «Форду» потрібен якийсь час, щоб «прокинутися», з місця в кар’єр він не рве. Тим не менш, розгін з нуля до 100 км/год відбувається у нього, згідно з паспортом, менше, ніж за 9 секунд. Так що якщо «прокинувся»…

Ні, він не розбудить колег по потоку звіриним риком вихлопу. Власних сідоків теж. З акустичної картиною в салоні все в ажурі, насолоджуйтесь музикою або бесідою з попутниками в повній мірі. Тим більше, що обороти мотора потрібні тільки для розгону, підтримувати високий темп можна і при його роботі на «низах», швидкість в 100 км/ч приблизно відповідає 2000 об/хв на шкалі тахометра… якщо ви зумієте це розгледіти.

А треба роздивлятися? Виявляється – так! Якщо на шосе або в місті можна повністю довіритися автомату, то на передкавказьських серпантинах мимоволі згадуєш про ручному режимі вибору передач. Не те, щоб потужний мотор відверто «в’яне», але іноді хочеться трохи динамічнішим… Вибираю ручний режим – і опиняюся перед непростим вибором. На другій передачі двигун надміру реве, на третій – не тягне. Ситуація пояснюється просто: ми піднялися на висоту 2000 м, і тут виразно відчуваєш брак повітря, особливо якщо рухаєшся дуже швидко. Ймовірно, і мотору не до вподоби розріджена атмосфера.

На спусках, коли бажано застосовувати гальмування двигуном, Explorer теж не захоплює. Клавіша вибору передач на рукоятці селектора автомата вимагає звикання, а інших способів міняти щаблі в автомобілі немає. Сам селектор для цього не призначений, підрульові «пелюстки» відсутні. Але, в цілому, недосвідчений водій в подібних умовах може покластися і на автомат. І, безумовно, на гальма, які у «американця» дискові на всіх чотирьох колесах і дуже потужні.

Примітно, що в поворотах високий позашляховик не так вже сильно крениться. Далеко не так, як робили це під час тестів Chevrolet Tahoe і особливо Acura MDX. Підтримуючи високу плавність ходу, Explorer помітно «зібраний». Розгойдування – це не про нього. Приємно, що і на дії рульовим колесом він відповідає чіткими реакціями, не запізнюється. Це дозволяє на швидкості об’їжджати гострі камені, звалилися з обривів на полотно серпантину.

Звичний ареал проживання

З асфальту ми звертаємо на гравійну дорогу, по якій нам належить проїхати поспіль кілометрів тридцять. Тут краще тримати максимальну дистанцію між автомобілями, так як камені вилітають тому з-під коліс зі швидкістю великокаліберних куль. Причому, позашляховик здатний піднімати і більш великі камені, які наносять йому сильні удари по днищу. Власне, тільки ці два моменти і обмежують швидкість пересування по гравію. Якщо виключити їх, по такому, з дозволу сказати, покриттю можна сміливо валити, пригальмовуючи лише перед особливо глибокими ямами, а також перед стадами худоби, на ньому вздовж цих доріг.

Якщо проморгав яму – удар буде гучним, але без пробою підвіски. Вона стоїчно витримує ці випробування. На опуклих нерівностях передні колеса «Експлорера» можуть з характерним звуком «відщіпає» в поздовжньому напрямку, що говорить про відносну м’якості сайлентблоків. Спробуйте на швидкості перескочити «лежачого поліцейського» – почуєте. І після цього колеги називають підвіску оновленого позашляховика жорсткої? Ні, безумовно, вона щільніше, ніж у конкурентів-«американців», яких ми вже згадували, а також у тих, хто націлений переважно на заокеанський ринок (KIA Sorento Prime). Але до справжньої європейської жорсткості їй дуже далеко. Ford Explorer в цьому плані представляє практично золоту середину між двома автомобільними «світами», і в цьому його велика перевага.

Мабуть, плюсом можна назвати і управління системою інтелектуального повного приводу, в тому числі його організацію у вигляді шайби з підсвічуються при виборі символами. При звичайному русі і виборі режиму «Нормальний» основний момент передається на передні колеса, але частина його постійно транслюється і на задню вісь теж. І ця частина легко збільшується. Як це проявляється? На сухому асфальті – майже ніяк, на гравії ж при додаванні «газу» або різкому повороті керма ви цілком можете відчути, що задні колеса злегка «зіграли» в бік. Балуватися цим, тим більше відключивши систему стабілізації, я б не радив: кросовер масивний, володіє високим центром тяжіння, спортивних схильностей не проявляє зовсім. Налаштовує водія на спокійний ритм пересування в просторі.

Який з позашляхових режимів міг би стати в нагоді «Эксплореру» на гравії – «Бруд», «Сніг» або «Пісок»? Та, власне, тут цілком вистачає і «Нормального», поки камінці під колесами сухі і досить великі, щоб колеса не закопувалися в них при старті. Будь вони дрібніші, підійшов би режим «Пісок», що забезпечує максимальну тягу на низикх передачах. А на вологих каменях – ми змогли це відчути – згодився режим «Сніг». Плюс до того, вологою виявилася дорога з істотним ухилом, на якому свою функцію блискуче виконав електронний асистент при русі на спуск. Окремий режим передбачений в автомобілі для бруду, він знижує тягу на колесах, не дозволяючи їм прокручуватися і, таким чином, відіграє роль «понижайки». На жаль (чи на щастя) на кам’янистих гірських схилах бруд нам не зустрілася.

Я б взагалі назвав нашу кільцеву поїздку в околицях Мінеральних Вод і П’ятигорська фактично оптимальною для Ford Explorer. Цьому «Досліднику», звичайно, не по силам круте бездоріжжя, на якому не спасували б «Ленд Крузер» і «Ленд Ровери». Але згадаймо, що покупці часто набувають «Експлорер» як… сімейного мінівена, додатково володіє певними навичками” для подолання важких умов. До речі, дорожній просвіт у нього заявлений дуже непоганий – 211 мм. Правда, задній звис надто довгий… Але просвіт під системою випуску, розташованої нижче всього під днищем, виявився навіть більше номінального – 230 мм. А під сталевий штатної захистом картера я зміряв і того більше – 245 мм

Так що, якщо ви любитель (або любителька) далеких автомобільних подорожей – Ford Explorer вам в гараж. З частиною його можливостей у природних умовах ми вас познайомили, Додамо, що в попутних містах вам допоможуть такі пристрої, як контроль «сліпих» зон з індикаторами в зовнішніх дзеркалах (до речі – величезних), контроль рядності руху та система запобігання зіткнень з гучним аудіо – та яскравим візуальним сигналом на вітровому склі. Незамінними помічниками виявляться камери переднього і заднього огляду, 12 сенсорів парктроника по периметру кузова і системи автоматичної паралельної та перпендикулярної паркування – такий «парою» можуть похвалитися поодинокі конкуренти.

А чим похвалиться перед ними оновлений Ford Explorer? Та, чесно кажучи, нічим особливо видатним. Це було моє перше знайомство з цією моделлю, і, треба сказати, вона мене не вразила який–небудь зі своїх «компетенцій». Але, по сукупності, великий «американець» пропонує, загалом-то, дуже гарне співвідношення якості, кількості (читаємо – рівня оснащення) та ціни. Просто тепер, якби я перед необхідністю вибору/купівлі такого типу автомобіля, повз «Експлорера» пройти не зміг. Таблиця порівняння поповнилася ще одним гравцем», цілком собі «польовим», тобто, виявляє здібності не тільки на асфальті. Це щось набагато більше (і більш прийнятний для подорожей), ніж сімейні мінівени. Звичайно, на одну дошку з LC Prado його чи поставиш, кросовер, навіть великий, справжньому позашляховику не рівня. До того ж, за зіставні гроші «профі» не буде багато оснащеним, вам дістанеться фактично одна з базових версій. Але серед великих кросоверів «Експлорер» має кілька практично рівнозначних суперників. Або пропонує суперництво їм.

Автор: Андрій Ладигін