Hyundai Santa Fe. Добре, але дорого. Hyundai Santa Fe

Так, ми здогадувалися, що він подорожчає, але не на стільки ж! За базову комплектацію Family з «механікою» і моноприводом просять 37 000 доларів США. А максимальні комплектації (з промовистою назвою Top) дотягують до 57 000. Це корейці зійшли з розуму? Чи це нам потрібно по-новому дивитися на Hyundai?

Що отримуємо за ці гроші?

Всього в Україні буде чотири комплектації Hyundai Santa Fe, причому з технічної точки зору автомобілі – різні: доступні два мотора, три КПП (6-ступінчаста «механіка», 6 – і 8-ступінчастий «автомат») і два варіанти приводу. Але про техніку ми поговоримо пізніше, а зараз – про дизайн і комплектаціях. У нас на тесті максимальна комплектація, але сюди вже додані пакети ексклюзивних опцій, які будуть продаватися в Україні тільки перший час (в такому виконанні доступні перші 50 машин). Потім Santa Fe стануть трохи простіше: панорамний дах, пневмопідвіску і повністю діодні фари отримати не можна буде, мабуть, перший рік. Хоча потім, впевнений, що вони з’являться.

Лінь читати тест-драйв? Дивіться наш відеоогляд:

У нашому автомобілі встановлений 2.2-літровий дизельний двигун (мотор, який був у попередньому поколінні). Його віддача – 200 л. с., тут нічого не змінилося. А ось напис HTRAC говорить про те, що тут – нова для Santa Fe система повного приводу: встановлена електромагнітна муфта, яка повинна реагувати швидше. Кажуть, що дуже серйозно переглянули підхід до того, як повинен спрацьовувати повний привід, в яких режимах їзди він повинен включатися.

Взагалі, якщо подивитися світову презентацію Santa Fe, то для автомобіля заявлений цілий список агрегатів: об’ємом 2.0, 2.2, 2.4, 3.5 л. Але для нас актуальні лише два мотори: це 2.4-літровий GDI на 188 л. с. і 214 Нм моменту і 2.2 CRDi на 200 сил і 440 Нм моменту. З досвіду продажів попереднього покоління, з досвіду продажів Sorento я роблю висновок, що бензиновий мотор не буде користуватися величезною популярністю.

Раніше «автомат» для автомобіля виробляла сама компанія Hyundai, це був 6-ступінчастий агрегат. Зараз же він залишається тільки з бензиновим мотором, а з дизелем – 8-ступінчастий «автомат», тобто ми отримуємо дві додаткові передачі для економії палива на трасі. З дизельним мотором може бути і механіка (як і моноприводом). Стартова комплектація – за 37 000 доларів– оснащена саме механічною КПП. Так, це дуже дорого: якщо порівняти його ціну з останнім Sorento, то Hyundai обійдеться на 7 тисяч більше, хоча і буде краще укомплектований.

Звичайно ж, це шок для наших автолюбителів, які все ще оцінюють Hyundai дуже близько до KIA, все ще (можливо) не готові переглянути свій підхід до корейських брендів.

Але повернемося до цін. Наша максимальна версія коштує 55 000 доларів. Так, у вступі я писав про 57 000, тому тут уточню: те, що буде продаватися як мінімум протягом наступного року, буде коштувати 55 тисяч, але в перший час будуть доступні додаткові пакети, якими можна «посилити» автомобіль. Їх сумарна вартість – 2500 доларів.

Пакет, який називається Special, коштує 900 доларів. Він включає адаптивні LED-фари ближнього та дальнього світла і пневматичну підвіску. І коли я в Женеві розповідав вам про пневматики, то також, як, можливо, і ви, думав, що всі чотири стійки тут будуть пневматичними. Тобто розраховував на те, до чого ми звикли в люкс-класі: можливість знижувати кліренс, підвищувати його, робити підвіску більш жорсткою і спортивної. Але не тут-то було. Тут – той варіант, який частіше можна зустріти у Lexus. Тобто пневматичні стійки тут встановлені тільки ззаду, і їх завдання – компенсувати те, як ви навантажите задню частину автомобіля, утримуючи показник дорожнього просвіту на заданому рівні.

Зовні

Чесно кажучи, дизайн мені здався спочатку занадто «азіатським», але зараз, через деякий час, моя думка помінялося: кросовер виглядає дуже солідно і потроху починає мені подобатися. Hyundai Santa Fe четвертого покоління побудований на платформі від попереднього KIA Sorento. Машина стала на 7 см довший, ніж третє покоління – збільшилася колісна база, і це зміна нескладно помітити, дивлячись на автомобіль в «профіль». Мабуть, кросоверу хотіли додати трохи солідності. Розміри автомобіля також припускають семимісний варіант.

Спереду, якщо вже шукати якісь спільні риси з іншими марками, верхня частина нагадує мені Jeep Cherokee. Що цікаво, верхній рівень оптики – не фари, а ДХО. Світяться смуги і більш яскраві діоди, коли автомобіль заведений. Нижній рівень – це якраз фари ближнього і дальнього світла. Ще нижче – світлодіодні протитуманні ліхтарі.

Хоча, якщо обійти машину по колу, більшу схожість зі стилістики можна знайти, по-моєму, з Infinity. Особливо ззаду. І, погодьтеся, не виглядає, як тупе копіювання. У чомусь дизайн вийшов ще більш оригінальним. Хоча ефектні діодні ліхтарі – не у всіх комплектаціях, і це дивно.

Якщо натиснути на гальма, так звані «кристали» будуть виглядати трохи по-іншому.

Незрозумілою мені залишається мотивація оформити «видиму» частину вихлопної системи спареним патрубком. Хоча таке рішення – не єдино можливу. Є два варіанти виконання: з бензиновим мотором тут буде цілісна насадка, з дизельним – роздвоєна. Як на мене, можна було б разбросить патрубки по сторонах, виглядало б більш органічно.

У нашій комплектації – 19-дюймові диски і хороша гума Сontinental SportContact 5. У базовій комплектації диски 17-го розміру, в середніх версіях – 18-го. Внизу кузова – хромована накладка. З елементів декору також накладки на ручки, повторювачі покажчиків поворотів в дзеркалах. Словом, все, як у «правильній» сучасної машини.

У тому, що Santa Fe – це чистий кросовер, думаю, ніхто не сумнівається, але на всяк випадок ми зловили момент і на ідеально рівній поверхні вимірювали «чесний» кліренс. Вийшло 17.5 см до пластикової захисту.

Багажник

Як ми вже говорили в Женеві, об’єм відсіку становить 630 літрів: звичайно ж, позначається збільшена довжина автомобіля. Наша машина – 5-місцева. В салонах будуть стояти лише такі автомобілі, а якщо ви хочете більше посадочних місць, зможете замовити і такий варіант.

Що бачимо всередині багажника? Щільна передня частина фальшпола, під яким зберігається шторка, набір інструментів пинопласте (виглядає добротно); сама ніша виконана з пластику, не торохтить – крок вперед за якістю збірки є явний. Ще одна величезна ніша – під другою частиною фальшпола. Ні запаски, ні докатки всередині немає, а повноцінний литий диск захований під днищем автомобіля. Питання в тому, наскільки зручно розташування під днищем, але відповідь завжди спірне: якщо у вас був досвід використання такого кріплення, вам видніше.

Також в багажнику у нас – електроприводи для складання частин дивана. Якщо вийняти органайзер, який знаходиться за диваном, побачимо, що там все здорово обшите, причому з використанням звукоізоляційного матеріалу.

Для любителів поспати в машині – хороша новина: підлога рівна, «під матрац» у нас є 1.7 м. А якщо говорити про максимальні можливості, то «витягнути» з цього багажного простору можна до 2 м. При складених сидіннях видно ту частину оббивки, яка в повсякденному використанні схована від ока. Все добре обшите, нічого ніде не стирчить і не висить.

Всередині

Дизайн салону – неоднозначний. Від автомобіля, який робить ставку на європейського покупця, я чекав більше звичного для цього ринку оформлення. Щось схоже, як у випадку з KIA, на велику німецьку трійку. Але ні, Hyundai залишається вірним собі. Тут, як і раніше, «азіатський» спосіб, як і раніше трохи дивні, складні форми. Тому я зрозумію тих, хто скаже, що їм це не подобається, і я тим більше зрозумію тих, хто скаже: «Так просто супер!».

До деталей. Перше – це якість матеріалів. У цьому плані перед нами – абсолютно новий Hyundai. До цього, навіть говорячи про люксовому Еquus, якістю матеріалів я не був повністю задоволений. Не те щоб тут мене влаштовує в цьому плані абсолютно все, але це вже зовсім інший рівень. Раніше, в попередніх поколіннях, все вже виглядало дуже непогано, але тактильні відчуття були далеко не на висоті. Тут же все приємно і бачити, і чіпати.

Передня панель оббита шкірою (або її замінником). По поверхні виведена чітка, красива строчка – ніяких зауважень. Над щитком приладів м’який (не дуже, але все ж) пластик. Шкіра на кріслах – хорошої якості. Говорячи про електроприводах самих крісел, потрібно відзначити, що з’явилася можливість подовжувати подушку сидіння. Ромбовидні прикраси з’являються то тут, то там по салону автомобіля і виглядають гармонійно.

Тканину, якою оббитий стеля – приємна. Плафони – світлодіодні. Показником продуманості підходу може служити оббитий по всій (а не тільки частини, як буває) внутрішньої поверхні відсік для окулярів. Є підігрів керма, підігрів крісел, вентиляція крісел. Поворотні ручки обертаються з дуже приємним зусиллям. Якщо говорити про кнопках взагалі, то, повірте, до Mercedes GLE набагато легше причепитися в плані кнопок і того, наскільки приємно їх натискати.

Окрема тема – панель приладів. Її дизайн – спірне: квадратний дисплей і в деякі моменти добре видно його межа, та й графіка на цьому дисплеї трохи нагадує про Renault з його ядреными квітами. Колір малюнка на приборку змінюється в залежності від обраного режиму їзди.

Тут є навігація, можливість підключати телефон через Android Auto і Apple CarPlay.

Системи безпеки

Ви пам’ятаєте, в Женеві ми вже розповідали вам про те, що корейці вирішили чимось виділитися, ніж обійти навіть Volvo і оснастили Santa Fe системою додаткової турботи про дітей, що сидять на другому ряду. Автомобіль «нагадує», що там хтось залишився, адже в Америці були прецеденти того, що діти, які з різних причин залишені в салоні, гинули. Є і ще одна цікава система: якщо ви припаркуетесь біля узбіччя, задній пасажир захоче вийти на проїжджу частину, і в цей же час Santa Fe розпізнає, що хтось їде в правій смузі автомобіль просто не дозволить пасажиру відкрити задні двері, поки хто-то в правій смузі не проїде мимо.

В камерах кругового огляду дуже добре реалізована проекція, яка об’єднує всі камери. Не гірше, ніж у авто німецької трійки.

Не сюрприз, звичайно, але тут є контроль сліпих зон, утримання смуги руху (машина підрулює акуратно, не стрибає від смуги до смузі, але через півхвилини система починає кричати про те, що потрібно повернути руки на кермо, а якщо цього не зробити, функція автоматично вимикається). Поки що тут немає функції «пробудження», як у автомобілів VAG, коли автомобіль «б’є» по гальмах або смикає за ремінь безпеки, але, я думаю, вони до цього прийдуть.

Другий ряд

Є люди, які вже попереднє покоління Santa Fe використовували для їзди з водієм. В цьому поколінні в гіршу сторону не змінилося рівним рахунком нічого. Навпаки, на вигляд все навіть покращився: з’явилися деякі люксові елементи за типом складочок з шкірозамінника на кишеньках в задніх сидіннях.

Також на задньому ряду є підігріви сидінь (з двома рівнями інтенсивності), є механічні шторки і можливість рухати переднє пасажирське крісло з допомогою кнопок назад / вперед (а ще – складати спинку). Посередині – дефлектори, два USB-розетки і повноцінна 220-вольтная розетка з захистом.

Самі секції заднього дивана можна рухати вперед/назад (для збільшення багажника або місця для ніг пасажирів третього ряду). Що приємно, на відміну від деяких 7-місцевих кросоверів (Land Rover, Infinity, наприклад), пасажири другого ряду не будуть страждати з-за формального існування 6 – і 7-го місця.

Аудіосистема

Її виробник – Krell. Вона має 8-ма динаміками, ще одним – по центру передньої панелі, а також сабвуфером і підсилювачем. Автомобіль звучить на 7.5 балів з 10 (по нашій шкалі), що порівнянно з Mazda СХ-9 (а це – досить висока оцінка). Єдине, до чого можна причепитися, так це до відсутності можливості окремо налаштувати сабвуфер. Іноді його віддачу хочеться «поднакрутить», але вийде збільшити або зменшити тільки інтенсивність низьких частот.

Як їде

Чекають нас сюрпризи за кермом? Якщо в плані комплектацій, опцій і якості збірки в корейців останні п’ять років все розвивається в кращу сторону, то з драйвом справи йдуть трохи гірше, тому мені було дуже цікаво, як їде цей Santa Fe. Але почнемо здалеку.

Перше, на що звертаєш увагу, це шумоізоляція. Попереду тут встановлені подвійні скла. Є цікавий момент: якщо, приміром, у Infinity встановлені два товстих скла з прошарком посередині, то тут – два тонких, які в сумі виявляються приблизно рівними одного товстого. Але, незважаючи на це, шумоізоляція дуже хороша: в салоні тихо в плані захисту від зовнішніх шумів, а окремо хочеться сказати про рівні шуму від днища: коли їдеш по бруківці, «армагеддону» немає зовсім. Відзначити можна лише те, що на швидкості починає «сопіти» зустрічний потік повітря. Але загальна оцінка рівня шумоізоляції – висока.

Динаміка. 2.2-літровий 200-сильний дизельний мотор за паспортом має розганяти автомобіль за 9.4 с до першої «сотні». Ми перевірили цей показник (зі 100-кілограмовим мною і повним баком) і з урахуванням якості нашого палива отримали результат у 9.84 с. Це, схоже, не той випадок, коли мотори (як у японців і німців) «нишком» дефорсируют, щоб «уміститися» в норми Євро-6. За відчуттями, динаміки автомобіля реально вистачає. Хоча спорту тут немає і ніхто, судячи з усього, за ним не гнався, налаштовуючи цей кросовер.

Що стосується коробки, то нарікань до її роботи у мене немає: момент перемикання не відчувається, причому ривків немає ні при підвищенні, ні при зниженні передачі. Все дуже плавно: мету досягти більш спортивного (яке кому-то могло б не сподобатися як занадто обтяжлива) управління ніхто не ставив. Тобто автомобіль, як і раніше, налаштований під комфортну їзду, але зараз керувати автомобілем стало ще приємніше.

Кермо, як і раніше, легкий, але в ньому з’явилося більше зворотного зв’язку (хоч і штучної). Опір тепер хоч якось змінюється з поворотом коліс. Але в той же час навіть на маленьких швидкостях кермо не стає занадто легким. Як на мене, до рівня німців налаштування не дотягує, але комусь, можливо, така поведінка сподобається навіть більше.

Підвіска

В цьому плані автомобіль зробив, як на мене, дуже великий крок вперед. А я виразно відчув це, прохватив по київській бруківці. Просто неймовірно, як підвіска добре гасить цю дрібну вібрацію.

У високому темпі їзди контроль над автомобілем зберігається: при маневрах на швидкості близько 160 км/год задня вісь не ковзає, крени кузова – допустимі. З урахуванням того, що автомобіль налаштований на пересування з комфортом, підвіска Santa Fe веде себе добре.

Витрата палива

Відрізок дороги ми проїхали по селах, тобто зі швидкістю 50-60 км/год (але з частими прискореннями і гальмуваннями), і на цій ділянці вийшло близько 5.5-5.7 л. А ось середній витрата, з урахуванням виміру розгону 0-100 км/год, їзди в місті і прискорень/гальмувань, склав 7.9 л. тобто в місті до 9 л на «сотню» вкладатися можна буде легко. Для автомобіля, який важить 1890 кг, такий витрата палива – дуже навіть прийнятний.

Off-road

Хід підвіски відносно невеликий. При повністю вивішеній машині всі двері і багажник відкриваються і закриваються без проблем (хіба тільки зазор зліва від кришки багажника трохи зменшився).

Пробуксовка двох діагональних коліс для автомобіля може перетворитися на справжню проблему. Помітно, що інженери не особливо намагалися налаштувати електроніку під більш складний варіант бездоріжжя. Її завдання, судячи з усього, це як раз критичні, але саме дорожні умови – сніг, лід, калюжі. З такими перешкодами кросовер, не в останню чергу завдяки кількості моменту дизельного мотора, повинен справлятися непогано. І цього цілком достатньо, тому що, як мені здається, автомобілі такого класу виїжджають на off-road навіть рідше, ніж кросовери поменше.

Підсумок

Я вперше бачу корейський кросовер, який за більшістю критеріїв або практично не поступається, або вже дуже близький до своїм японським (і навіть німецьким) однокласникам. Цей автомобіль – прорив для корейського бренду, так що Santa Fe четвертого покоління – знакова модель, це факт. І все було б добре, якби не ціна, тому що це перший корейський кросовер, який коштує дорожче японських однокласників. Нагадаю, в топової комплектації за нього просять 55 000 доларів США, на сходинку нижче – 50 000 (з шкіряним салоном, «автоматом», дизельним мотором і повним приводом). Mazda CX-9 дешевше в топ-комплектації, Infinity QX60 дешевше в середніх комплектаціях. Практично такий же KIA Sorento (але поступається як за багатством комплектації, так і за відчуттями від драйву) дешевше на 7000 доларів. Так що мені здається, що як мінімум перший час, поки імпортер або виробник не переглянуть ціни, цей Santa Fe залишиться красивим автомобілем, символом розвитку бренду і буклетом його досягнень.

Якщо б у мене запитали, скільки ж має коштувати, я б сказав – від 45 до 48 тисяч доларів в максимальній комплектації. Ось тоді Santa Fe перетвориться в дуже цікавий, конкурентоспроможний автомобіль. Тому що він привабливий зовні, еволюція всередині в плані якості збірки і якості самих матеріалів – очевидна (хоча є питання до дизайну інтер’єру). Автомобіль добре, як для корейця, веде себе на дорозі, є деякі, але можливості на офф-роуд. Загалом, хороший кросовер. Але дуже дорогий. Так що почекаємо — побачимо.