Нежданчик. Toyota C-HR Hybrid
Таке собі ще недавно міг дозволити тільки Лексус – машина, яка виглядає як концепт-кар! І що це за назва така — C-HR… Це ж не Хонда! Хоча, коли дивишся на новий «паркетник» ззаду, починаєш у цьому сумніватися.
Зовні і всередині
Таке відчуття, що суворе керівництво марки була у відпустці, поки дизайнери готували C-HR до виходу на ринок. Так чи інакше, надана їм свобода дій несподівано принесла смачні й привабливі плоди.
Породити такий автомобіль після стількох років випуску ніжно улюблених американськими пенсіонерами і чиновниками Camry – це приблизно як якби Пол Маккартні раптово записав драм-н-басс альбом. Тільки набагато краще!
Купеподібний силует з замаскованими ручками задніх дверей (до речі, горизонтальними, прямо як на класичних Жигулях!), «м’язи» колісних арок, якесь неймовірне нагромадження ліній спереду і ззаду, «натягнуті» на боковини фари і ліхтарі…
Nissan Juke, який колись вражав сміливістю образу, тепер виглядає в порівнянні з C-HR досить погано. Стає навіть трохи страшно за автодизайн – що ж доведеться намалювати ще через 10 років, щоб змусити людей згортати голови, коли вони звикнуть до C-HR?
До речі, цей кросовер має що сказати конкурентам і в плані практичності (це ж Тойота!). Juke, Mazda CX-3, Peugeot 2008… всі вони менші за розміром! Більше того, японці обіцяють самий просторий салон в класі. Чи Так це насправді? Ви здивуєтеся, але схоже на правду. За кермом нового C-HR без проблем розміститься навіть 2-метровий водій. Звичайно, «сам за собою» він не особливо рассядется, але все одно на гальорці просторіше, ніж в тому ж Джуці.
Єдиний мінус – крихітні вікна, відсутність підлокітника і окремих повітроводів ззаду, що частково компенсується зручними підстаканниками в дверях.
Спереду зустрічають незвично окреслена асиметрична і дуже лаконічна приладова панель, квадратні кілометри дешевої глянцевою пластмаси, незнищенна блакитна підсвітка «привіт, 2000-й» і симпатичні вставки з ромбиками. Крісла чудові! У них настільки ж мало спільного зі «старої доброї Тойотою», як у зовнішності. Довга подушка, відчутна бічна підтримка стегон і спини… Давно б так!
Аналогове управління збереглося тільки для климатика – все інше налаштовується через 6-дюймовий планшет з досить помірною графікою і швидкістю реагування на дотики. Та ще без підтримки Apple CarPlay і Android, що викликає здивування, якщо згадати оновлену Camry з Яндекс-картами та іншими радощами життя. Будемо сподіватися, з актуальним софтом до моменту виходу на наш ринок тойотовцы розберуться. Тим більше що розташування екрана дуже вдале – високо, на рівні очей, так що не доведеться відволікатися, звіряючись з картою по дорозі.
В русі
Тих, хто чекав вибуху емоцій не тільки від дизайну, але і від їзди, я змушений розчарувати. Технікою і звичками C-HR дуже схожий на звичайний Auris.
Базовий варіант – з бензиновим турбомотором об’ємом 1,2 літра на 116 кінських сил і 186 Нм, з «механікою» або варіатором. У місті на такій машині ще можна триматися в потоці, але на трасі їй робити нічого – розгін болісно млявий, плюс після 3 000 оборотів мотор звучить вже відверто неприємно, а до 4 000 додається і характерний трансмісійний виття, судячи з усього, від варіатора. І витрата 9 літрів на 100 кілометрів – хіба це варто всіх цих страждань?
Альтернатива, втім, небагата. Або приречений на провал в наших краях гібрид (старий добрий 122-сильний 1,8 плюс електромотор), або атмосферне 2,0 на 140 л. с. Ось останній, швидше за все, оптимальним для C-HR, хоча на європейських тестах такої машини не було. Нічого потужніший і веселіше поки не очікується. А шкода!
Шасі – під стати силовим агрегатам – нуднувате, з Джуком порівняння не витримує. У поворотах крен, рульове управління майже без зворотного зв’язку… Зате на ямах сильно не трясе. Налаштування для наших доріг напевно будуть переосмислені, але швидше за все, ми отримаємо щось жорсткіше, ніж у звичній Королли, але все ще компромісне.
Що в підсумку?
Отже, дуже яскравий автомобіль зі смаком Лексуса і легкими відтінками Хонди. З цікавим салоном, прекрасними посадочними місцями і відверто нудною технічною начинкою, розрахованої на недосвідченого водія, якому доведеться просто переміщатися з точки А в точку Б без драйверських пригод, зате ефектно для оточуючих. Звучить як ідеальний рецепт! Тим більше що конкуренція у вигляді вже не раз згаданого тут Nissan Juke відсутня начисто.
Тойотолюбы, яких встигло вирости вже не одне покоління, повинні оцінити. Главі сім’ї – Prado або Land Cruiser 200, дружині – RAV4 або Highlander, а доньці, яка завжди мріяла про епатажному MINI, можна як раз C-HR.
Автор: Максим Березкін
