Бургер для гурманів. Mercedes E-Class All-Terrain (S213)

Знаєте, чим відрізняються бургери з «макдачной» та від титулованого шеф-кухаря? Здавалося б, інгредієнти в обох випадках практично ідентичні, але чомусь фаст-фудный бутерброд ми вживаємо не дивлячись — аби насититися. У другому ж випадку, як не дивно, отримуємо задоволення від поїдання простий, на перший погляд, їжі.

Якщо ж перенести цю паралель в автомобільний світ то виявиться, що і тут є машини «швидкого харчування» та «висока кухня від кутюр». Що, потекли вже слинки від передчуття? Не поспішайте, адже герой цього тесту — Mercedes-Benz E-Class All-Terrain — рідкісний птах на наших дорогах, отакий сплав практичності, вишуканого комфорту та передових технологій.

ХИМЕРНИЙ СТИЛЯГА

Кинувши перший погляд на його брутальну радіаторну решітку, спочатку навіть і не віриться, що це продукт від іменитих штутгарцев — немає тієї витонченості, манірності, блискучого лиску і вивіреності кузовних ліній. Хоча, зізнатися, їх імператорському домі всі вже давним-давно переплуталося — можете навскидку згадати, як в даний час називається їх минула «эмэлька»? Ось-ось, і я про те ж. Але беручи до уваги призначення цього автомобіля, погоджуєшся з дизайнером. Так що не дивно, що практичний чорний пластиковий обвіс по периметру кузова починає грати новими фарбами».

Одним словом, екстер’єр універсальної «єшки» в редакції All-Terrain повністю себе виправдовує — на такому авто не соромно під’їхати не те що до модного клубу, але і до заміської резиденції самого доктора Цетше.

ГРА КОНТРАСТУ

Але все це зовнішня пишність меркне, як тільки відкриваєш двері в салон. «Німець» підсвічує асфальт своєї фірмової трипроменевою зіркою; сліпуче красивий, але абсолютно непрактичний в наших погодних умовах білий шкіряний салон так і манить сісти за кермо, за яким, завдяки неисчислимому кількістю налаштувань, зможе влаштуватися навіть самий «раздобревший» від щодня поїдаються рульок, суміщених з літрами пива, бюргер.

Якщо ж говорити про ергономіку кокпіта, то в даному випадку все зроблено в ім’я Його Величності Комфорту. І, що найпривабливіше на мою думку, німці не пішли по шляху загальної «тачизации» всього і всієї, залишивши за основними і часто використовуваними функціями (наприклад, управління клімат-контролем і підігрівом сидінь) фізичні кнопки, а не віртуальні аналоги, які ще потрібно виявити в нетрях бортового комп’ютера.

Єдине, що по початку викликало несхвалення, так це «кочерга» управління 9-ступінчастою АКП (слава Ктулху, чесного «гидрача», а не новомодної «коробкою з двома зчепленнями»), розташована на американський манер праворуч під «бубликом».

Але провівши за кермом буквально годину, звикаєш до цього варіанту, і він навіть починає здаватися єдино вірним, адже тим самим проектувальники позбавилися від важеля між передніми сидіннями, розмістивши там значних розмірів бокс і систему управління мультимедією, якій варто присвятити окремий абзац.

…Уявіть собі, що ви знаходитеся в центрі управління космічними польотами. Перед вами два здоровенних «айпада», куди виводиться вся інформація. Замість приладового щитка — дисплей, оформлення якого ви можете змінювати на свій розсуд (особисто мені сподобався режим «Прогресивний»), по центру консолі ще один «телевізор», де відображається другорядна інформація (наприклад, грає трек або візуалізація режиму All-Terrain). Всім цим господарством, слава ретроградам-дизайнерам, потрібно управляти не тупо «тикаючи» в дисплей, після чого він засолюється до ступеня «бризни мені в очі Черемхою», а за допомогою яких шайби, або тач-панелі, які розташовані там, де зазвичай «живе» ручка КП… Здавалося б, що ще потрібно для комфортного проводження часу в столичних пробках?

До всього цього пишності варто додати регульовану підсвічування по периметру салону, підкачування «бічної підтримки сидінь в крутих поворотах, кілька програм масажу для передніх пасажирів, панорамний дах і настільки «необхідну» в наш час ароматизацію салону благородними «шанелями і диорами».

Що ж стосується заднього ряду сидінь, то навіть якось соромно користуватися заяложеним штампом «сів сам за собою» — здається, що тут вміститься цілий взвод бундесверу. І це не дивно, якщо подивитися цифри: колісна база становить без малого три метри, а довжина дорівнює 4933 мм.

НЕ В ДРАЙВІ СПРАВУ

За кермом Mercedes-Benz E-Class All-Terrain зовсім не хочеться шалено топити «тапку в підлогу», хоча при бажанні даний агрегат може допомогти це зробити — дволітровий дизель потужністю 194 к. с. і обертовим моментом 400 Нм «спуртит» нелегкий універсал з об’ємом багажного відділення 640 л (1820 л при складених задніх сидіннях) за 8 секунд. Але задайте собі питання: «А чи потрібно вам це? Може краще залишитися в зоні незаперечного комфорту і отримувати задоволення, просто перебуваючи за кермом? Наприклад, котячись у «пробці» в режимі адаптивного круїз-контролю, який сам гальмує і, о диво, сам розганяється?

Але при цьому спонтанні вилазки на легке бездоріжжя або рух по путівцях до фазенди All-Terrain з задоволенням і сверхмаксимальной упевненістю в своїх силах наважиться пройти, як мовиться, «без сучка, але з задоринкою». І все це завдяки пневматичній підвісці AIR BODY CONTROL і системі повного приводу 4MATIC, яка розподіляє момент у співвідношенні 45:55 на користь задньої осі.

Чи жарт, але машина, в залежності від обраного режиму роботи підвіски і трансмісії, регулює роботу кожного окремо взятого амортизатора, підлаштовуючись під поточний стан дорожньої поверхні. А при необхідності «форсувати» розмиту ґрунтовку або, скажімо, сніговий замет, достатньо привести в дію режим All-Terrain (працює на швидкості до 35 км/год), який піднімає кузов ще на 30 мм.

Звичайно, далеко забратися в ліс цей Mercedes не дасть, але додасть впевненості (залиште трактор в зоні дії мережі). Якщо ж ви за «печіння гуми», то, друзі, ви не за адресою — зверніть увагу на колег з Баварії. Правда, такого рівня комфорту ви у них ні за які гроші не отримаєте. Єдине, що на нашому ринку виступає в якості конкурента Mercedes-Benz E-Class All-Terrain — так це Audi A6 All-Road.

В ЧОМУ ПРАВДА?

Тільки ось в чому «фішка»: якщо Mercedes-Benz E-Class All-Terrain продається в єдино можливій комплектації (у якої є все «плюшки»), то конкурента з Інгольштадта в конфігураторі я «настругал» на порядок дорожче. І при цьому я б не сказав, що Audi чимось кардинально краще чемпіона командного (так і особистого) заліку «Формули-1».

Та й що говорити, якщо сусіди по парковці дивилися на мене як на дивака, адже за ці гроші можна взяти преміальний SUV з «стану японських». Але пам’ятайте, що звичайна яловича котлета з перекрученого м’яса з найближчого McDonalds проти вирізки Black Angus від прославленого кухаря — це немов секс з гумовою жінкою проти задоволення в ліжку з Анджеліною Джолі. А за задоволення, як водиться, треба платити.

Автор: Михайло Балберов